Стіни аудиторій – священні!

Кафедра літератури є структурним підрозділом філологічного факультету ЧНУ і розміщена відповідно у VI корпусі університету.

Шевченкова поезія – натхення для молоді!

Започаткований кафедрою конкурс читців Шевченкової поезії стає все популярнішим серед студентів ЧНУ та інших буковинських ВНЗ.

Scientia potentia est!

Працівники кафедри не лише регулярно беруть участь у різноманітних наукових конференціях, а й організовують їх у нашому університеті.

 

Поетична мозаїка Лесиного слова

25 лютого 2021 року до 150-річчя від дня народження Лесі Українки студенти-філологи разом із заступником декана з навчально-виховної роботи, доцентом кафедри української літератури, куратором нашої 402 академгрупи Маркуляк Ларисою Василівною зібралися у камерній та затишній атмосфері, хоч і в режимі онлайн, згадати письменницю-ювілярку її ж поетичними рядками.

Про один сегмент версифікаційного новаторства Лесі Українки

Версифікаційне новаторство поета визначаємо як запровадження нової для національної поезії віршової форми або використання нових елементів у вже відомій формі.
Віршове новаторство Лесі Українки складається з кількох сегментів: витворення нових форм на основі «розхитаного» силабо-тонічного відповідника античного гекзаметра, уведення в українську поезію поліморфного вірша, використання логаедичних конструкцій та ін.

“О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути!” (Ісус та його опозиція в художніх версіях Лесі Українки)

Lesya4

Драматична історія раннього християнства здавна приваблювала письменників, які прагнули створити художні моделі екзистенційного зіткнення язичницького і християнського світобачень, дослідити вплив ідей Ісуса на долі конкретних людей і соціуму. Ці мотиви набули широкого розповсюдження у світовій літературі різних культурно-історичних епох. При цьому авторів цікавили не так питання релігії, як дослідження філософських і морально-психологічних сутностей драматичних зіткнень різних за світоглядом епох, а також актуалізовані при цьому паралелі між історією Римської імперії в період її деградації і розпаду та певними періодами з життя загальнолюдської цивілізації. Особливої актуальності набули ті проблеми, що постали в особистому житті конкретної людини з її прилученням до нового світогляду та його етичних норм.

Слід підкреслити, що відзначені проблеми чи не вперше у світовому письменстві з усією гостротою і широтою та глибокою аргументованістю постали в художніх версіях Лесі Українки. Над християнською тематикою поетеса найактивніше працювала від початку 1900-х років і до кінця своєї творчості. За цей час вона створила такі шедеври, як “Одержима” (1901), “Що дасть нам силу?” (1903), “Мгновение” (1905), “В катакомбах” (1905), “Руфін і Прісцілла” (1908), “На полі крові” (1909), “Йоганна, жінка Хусова” (1909), “Адвокат Мартіан” (1911) та ін. Показово, що про особливе зацікавлення Лесі Українки християнською тематикою свідчить не лише досить велика кількість творів, а й сам підхід до її художньої реалізації.

Українка іменем і сутністю

Lesya_Ukrajinka2

Нині, коли відзначається 150-річчя від народження великої української письменниці, буде доречним розпочати знайомство із новим літературно-науковим проєктом, який репрезентує (повністю чи фрагментарно) твори українських письменників від давнини і до сучасності про рідний народ та українську мову, що супроводжується відповідним літературознавчим аналізом художніх текстів. Подаємо фрагмент з обнародування тієї частини вступної статті до нього, що іменується: «Українка іменем і сутністю».

У лесезнавстві часів радянщини «наріжним каменем» в оцінці діяльності Лесі Українки було впродовж ряду десятиліть однобоке твердження з некролога більшовицької газети «Рабочая правда» від 12 серпня 1913 р. про те, що письменниця стояла «близько до пролетарського руху», була «другом робітників» і всіляко приглушувалася її українськість, викривлювалося достеменне ставлення до Росії – і царської, і пролетарської.

Коли в 1903 році Лесі Українці запропонували перебратися на постійне мешкання до Галичини, що, як і Буковина, перебувала тоді під владою Габсбургів, вона відповіла, маючи на увазі себе й свого майбутнього чоловіка Климента Квітку: «Ні я, ні мій приятель не мали б нічого проти того, щоб перейти в австрійське горожанство, а я […] готова б хоч в абіссінське горожанство перейти, аби не бути російською підданою, бо підданства того зовсім не вважаю ні за яку національну ознаку (скоріше за національне нещастя). […] Мені Петербург так само чужий, як і Відень [….]».

Наукова конференція „Леся Українка і сучасний гуманітарний дискурс”


23 лютого 2021 року на філологічному факультеті відбулася Всеукраїнська наукова конференція „Леся Українка і сучасний гуманітарний дискурс”, присвячена 150-річчю від дня народження письменниці та громадської діячки.

Lesya_Ukrajinka

На пленарному засіданні з вітальним словом виступив ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор Роман Петришин.

Головував на пленарному засіданні декан філологічного факультету, професор кафедри української літератури Борис Бунчук. Географія наукових студій сягала далеко за межі Чернівців, зокрема були представлені Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (Наталія Кондратенко, доктор філологічних наук, професор, в. о. декана філологічного факультету, завідувач кафедри прикладної лінгвістики), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (доктори філологічних наук, професори кафедри української літератури Богдан Мельничук та Володимир Антофійчук, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Світлана Шабат-Савка)