Стіни аудиторій – священні!

Кафедра літератури є структурним підрозділом філологічного факультету ЧНУ і розміщена відповідно у VI корпусі університету.

Шевченкова поезія – натхення для молоді!

Започаткований кафедрою конкурс читців Шевченкової поезії стає все популярнішим серед студентів ЧНУ та інших буковинських ВНЗ.

Scientia potentia est!

Працівники кафедри не лише регулярно беруть участь у різноманітних наукових конференціях, а й організовують їх у нашому університеті.

 

«Поетицькі штучки» філологів-першокурсників

MyCollages_optimized

«Поетицькі штучки» філологів-першокурсників

Поняття «поетицькі штучки» належить письменнику, громадсько-культурному діячу, священнослужителю, автору відомих поетичних книжок «Зеґар з полузеґарком» і «Млеко, од овці пастору належноє, або труди поетицькії, во честь преблагословенної Діви Марії составленнії» – Іванові Величковському (бл. 1630 (1651) – 1701 (1726)), теоретику фігурного віршування. Примітно, письменники епохи бароко достатньо велику увагу приділяли формальним проблемам вірша, тому українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. притаманне здебільшого поетичне експериментування та, як зазначає сучасний медієвіст Валерій Шевчук, «поети […], особливо ті, що належали до Києво-Чернігівської школи, велику увагу віддавали реформуванню українського вірша, поетичній техніці, формальним ознакам, грі словом, звукопису тощо; поезія в той час бачилася не тільки як естетична категорія, але як наука, відповідно мала виявляти ерудицію та вченість автора, його набуту в школі версифікаційну вправність, в дорослому віці засвоєну та розвинену, що часом вело не тільки до умалення змісту, а й до його маловаження». 

“Art Hunters Club” запрошує

101089536_283851775994922_7091960508663726080_n

Шаблон презентації Тарас Шевченко_2

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ІДЕАЛ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Шаблон презентації Тарас Шевченко

Слава Кобзаря живе у пам’яті нащадків

 

Т.Шевченко_optimized

               Щорічно у травневі дні українці вшановують пам’ять великого сина українського народу – Тараса Шевченка. 22 травня сто п’ятдесят дев’ять років тому Поет назавжди повернувся в омріяну Україну та знайшов свій вічний спочинок на Чернечій горі у Каневі. За життя Шевченкова заповітна мрія про тихий куточок на високих Дніпрових кручах так і не здійснилася. Перебуваючи на чужині, він жив Україною, переймався її недолею, вболівав за нещасний народ і свято вірив у день воскреслий рідної землі. У 1847 році в Петербурзі Т. Шевченко мережить цикл «В казематі, в якому звучать рядки:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
[] Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

              Невипадково, що саме ця поезія у виконанні студентки V курсу Марії Рейкало стала своєрідним епіграфом до наукового онлайн-семінару з нагоди 159-ї річниці перепоховання Т. Г. Шевченка, організованого кафедрою української літератури, в якому взяли участь проректорка з науково-педагогічної роботи з питань навчально-виховного процесу, професорка,  д. істор. н. Тамара Володимирівна Марусик, голова Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т.Г.Шевченка Остап Васильович Савчук, викладачі кафедри української літератури та студенти філологічного факультету ЧНУ.