Category Archives: КАФЕДРА

Професор і письменник Володимир Антофійчук – Загулівський лауреат

121 листопада, на Святого Михайла, у передгірному селі Міліїве, що на Вижниччині, – колисці народження класика української літератури Дмитра Загула, сучасника і сподвижника Павла Тичини, Володимира Сосюри та інших поетів початку ХХ століття, удвадцятьсьоме відбулося пошанування імені і творчості цього неперебутнього у часі неординарного майстра пера і вручення літературних премій новим лауреатам.

Тарас Шевченко у скульптурі на Буковині

Книга, про яку йтиметься далі, постала неочікувано. Звісно, вона приурочена до славного 200-літнього Шевченкового ювілею, який випало святкувати нам і нашим сучасникам. Проте її автор – кандидат філологічних наук, викладач кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, за фахом – філолог, а не дослідник скульптури.

А втім Ольга Меленчук працює у царині шевченкознавства, адже її кандидатська дисертація стосувалася «Шевченкознавчого дискурсу Сергія Єфремова у контексті українського літературознавства», і була успішно захищена у 2010 році в Інституті літератури НАН України.

Ельпідефор Панчук – поціновувач Ольги Кобилянської

Особливо вартісними, на наш погляд, є свідчення очевидців, людей, що серцем доторкнулися до великої постаті Ольги Кобилянської. Таким спостережливим очевидцем, дбайливим збирачем найдрібніших штрихів, багатолітнім музейником був Ельпідефор Матвійович Панчук  (15.06.1894-30.06.1981). Народжений у селі Мамаївці на Кіцманщині, у багатодітній незаможній селянській сім’ї, хлопець отримав від священика таке ж рідкісне ім’я, подібно героїія Івана Нечуя-Левицького Нимидорі-Минодорі з повісті «Микола Джеря».  Як трактують словники, ім’я Ельпідефор грецького походження й означає «носій надії» подібно тому, як Христофор – «хрестоносець». Батьки хотіли назвати його Іллею, але панотець вибрав більш канонічне ім’я і вирішив наректи Ельпідефором.

Сакральне в Ольги Кобилянської

Спочатку слід окреслити предмет нашої розмови. У «Сучасному словнику іншомовних слів» (Харків, 2008) авторства Оксани Семотюк термін «сакральний» має таке морфологічне гніздо: сакралізація, сакральний, сакрамент, сакраментальний, сакристія. В основі цих лексем лежить латинський корінь sacrum – святиня. Сакральний – це священний, який стосується релігійного культу і ритуалу; обрядовий [5, с. 513].

Ольга Кобилянська в дослідженнях Богдана Мельничука

Коли святкувалося 150-річчя від дня народження Ольги Кобилянської у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича проводилась Міжнародна ювілейна наукова конференція ″Ольга Кобилянська в культурному просторі findesiecle″ (25-26 листопада 2013 року).

У доповіді на пленарному засіданні з уст Богдана Мельничука почули, що він уже 50 літ  вшановує нашу велику письменницю, оскільки ще у 1963 році, будучи аспірантом, брав участь у визначенні її сторіччя. А його стаття ″Битва за красу″ – мікроаналіз новели  О. Кобилянської ″Битва″ – була першим дослідженням у своєму роді в нашому літературознавстві [1]. Спонукав аспіранта її написати досвідчений уже кобилянськознавець Ничипір Олександрович Томашук. Так із цієї праці, уривок з якої, до речі, стараннями Федора Погребенника увійшов до 8-томної ″Історії української літератури″ (т.5), розпочався великий і славний творчий поступ Богдана Івановича.