Category Archives: Новини

Зустріч із поетесою Тамарою Артемівною Севернюк

«… Я залишуся краплею світла
в темнім лоні рідної землі…»

   Її поетичний світ – глибокий і неосяжний, її талант – взірцевий і непохитний, її любов – то чисте світло на вістрях справжнього життя. Вона – Жінка, яка дарує неповторність думки, слова, чуття. Вона – лірична і мудра Тамара Артемівна Севернюк.

 

 

 

 

 

 

 

Сама не знаю, що воно таке –
Чи Божий дар, а чи покара вишня,
Що найсолодше те, яке – гірке,
А найсвятіше…
Найсвятіше – грішне.

Так рясно вишням родиться в саду,
Що був карально названий –
Любов’ю.
Поклич мене…
Я, звісно, не прийду.
Але – поклич…
Нехай тобі відмовлю.
(«Диптих натури»)

Я хотіла писати про диво,
Про вже зношене серце – в обнові,
Про п’янкі матіолові співи…
А пишу про незбулість любові.
…………………………………
А воно ж і писалось про щастя,
А воно ж і збувалося – диво.
(О.О.М)
   То диво сплетене із слів, із тембру голосу й емоцій, бо такий ліричний вступ у виконанні авторки цих рядків мала зустріч із відомою поетесою, журналістом, публіцистом Тамарою Севернюк, яка відбулася у День філолога 25 травня 2015 року на філологічному факультеті ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
Представляючи письменницю студентській аудиторії, голова Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василь Довгий зазначив, що цей рік у долі Тамари Артемівни ювілейний, яка у липні відзначатиме сімдесятип’ятиріччя від дня народження. З цієї нагоди письменниця вкотре звітує перед своїми читачами новими набутками у галузі літератури, у творчому доробку якої налічується уже 30 книг.
Тамара Артемівна є постійним учасником зустрічей зі студентством і цього разу письменниця презентувала дві нові книги, які не так давно побачили світ у чернівецьких видавництвах. Одна із новинок – книжка під назвою «Щоб пам’ять почула слова», яка на День Європи була відзначена нагородою «Книжка року». Своє нове творіння письменниця присвятила своєму «Навчителю», «духовній матері», авторці літературних перекладів із німецької, польської, італійської, румунської, французької мов – Зіновії Флоріанівні Пенюк.
Письменниця поринула у спогади і пригадала своє знайомство із Зіновією Пенюк, колишнім викладачем латини у Чернівецькому університеті, унікальною жінкою, яка відкрила юній студентці незбагненний світ літератури, мистецтва, культури в цілому й стала духовним поводирем молодому таланту. У своїй книзі «Щоб пам’ять почула слова» Тамара Артемівна про Зіновію Пенюк відгукується так: «Знаю, не одне серце стиснеться при звучанні цього імені, бо не одному, не сотням, а тисячам віддала вона скарбівню своїх знань, почуттів, задумів, проектів… І якщо не могла сама, то спонукала інших до праці, праці, праці…». От і успадкувала письменниця від своєї духовної матері любов до праці, до відкриттів, пізнання невідомого і не відкритого.
Як зауважила Тамара Артемівна, тривале проживання в оселі Зіновії Пенюк дало можливість зануритись у європейську літературу, познайомитися із відомими постатями, зокрема з письменницею Іриною Вільде, літературознавцем та перекладачем Анною-Галею Горбач, бути у вирі тодішнього літературно-мистецького життя Чернівців. Пригадувала письменниця й розповіді Зіновії Флоріанівни про відомого румунського композитора та диригента, одного із основоположників румунської класичної музики Чіпріана Порумбеску, які закарбувалися назавжди в пам’яті.
За словами поетеси, книжка «Щоб пам’ять почула слова», привідкриває завісу культурного розвитку буковинського краю, бо це «книга-сповідь перед часом і пам’яттю, яка теж потребує пам’яті».
А далі знову звучало поетичне слово, яке новим, свіжим подихом увійшло до останньої із тридцяти книг – «Коли задихається серце».

***
Коли задихається серце, очі вбирають світ.
Музика молитовна лине звіддалеки…
Кволість полює сили, зблідлі, як ранній глід.
Світ розсипає барви. Рука шукає руки.

Слово принишкло губиться в звуках передчуття,
Очі темнавить видиво: берег… човни… ріка…
Ближчає все віддалене – те, що і є – життя.
Ближчає і зникає. Руки шукає рука.

Теплий доторк до теплого – земної музики плин.
Слово вертає радісно звичний обіг речей.
Глід червоніє з радості. Навіть цвіте полин…
А серце до неба тулиться:

«Не затемни очей…»
Поезія Тамари Севернюк – немов життєдайна сила, яка допомагає вірити в себе, в любов і життя, яка надихає, пробуджує думку, пропагує найкращі людські чесноти: правду, вірність та чесність. В центрі постає Душа, яка «не має зморшок», яка живе доти, поки у неї є пожива.
Душа не здається мукам,
ні войнам, ані розлукам,
ні навіть навічним прощанням,
бо є в ній найвічніше – ти,
о, Любове…
Пише авторка про минуле: «Думаю: / Беззахисне моє, наше – радянське – минуле. / Хто як хоче – знущається над ним. / А там – дороги і долі наших людей, / нашої землі, нашої держави…/ Різні дороги. Різні долі. Різні люди. / Але ж – наші! / І я – звідти…».
Болить письменниці і сучасне: «Там убивають людину, / А тут випікають хліб. / Там сповивають дитину, / А тут забивають гріб. / Там прокладають дорогу, / А тут викорчовують брук. / Там молять Господа-Бога, / А тут – смертну зброю до рук».
Зустріч із Тамарою Севернюк, знаною не тільки в Україні, але й поза її межами, відбулася на одному подиху. Швидко минув час за спогадами, роздумами про минуле і сучасне, про буденне і вічне, про силу вічного слова, з якого мережаться рядки поетичного і прозового тексту.

Ольга Меленчук,
кандидат філологічних наук

Поетичні експерименти на літературній студії імені Степана Будного

26 лютого на занятті університетської літстудії імені Степана Будного зустрілися молоді автори, які чітко відрізняються своїми поглядами на поезію. Так, максимальною герметикою поезії дивував присутніх гість літстудії, студент історичного факультету ЧНУ Володимир Прайм, а меланхолійною лірикою, поєднаною з акторським талантом, чарувала студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ Ксенія Вербовська.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Для присутніх було великою несподіванкою, скільки загадок може автор вмістити в одному тексті, скільки сенсів  і надсенсів містить кожна фраза – невтомний експериментатор і бунтар проти теоретичних норм Володимир Прайм і його конденсована поезія від самого початку поставили багато запитань. Наче про всю свою поезію висловився молодий літератор уже в першому декламованому вірші, розповівши про те, як «слова обростають правдою».

Пошановано памʼять Григорія Мацерука

20 лютого 2014 року мало б виповнитись 60 літ відтоді, як у маленькому поліському селі на Волині народився поріднений із Буковиною письменник і журналіст Григорій Мацерук.

Науковий рік кафедри української літератури

У 2013 р. кафедра продовжувала працювати над темою “Актуальні питання українського літературного процесу і фольклору”, зокрема над її третім етапом – “Особливості розвитку української літератури новітнього часу. Парадигма особистості (психоаналітичний аспект). Своєрідність українського віршування”. Зусилля науковців спрямовувалися на дослідження, які стосуються важливих питань історії та теорії літератури й фольклористики, зокрема поетики жанрів, індивідуального стилю письменника, версифікації, історико-біографічного жанру, своєрідності трансформації традиційних образів, проблеми особистості, зародження й розвитку румунської україністики тощо.

Одним з основних наукових здобутків стала монографія Ольги Меленчук “Шевченкознавчий дискурс Сергія Єфремова у контексті українського літературознавства” (Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2013. – 240 с.).

20140120_153646

Наукова важливість монографії Ольги Меленчук визначається комплексом тих завдань, які постають перед сучасним літературознавством у контексті дослідження спадщини Сергія Єфремова зокрема і проблеми становлення, розвитку й перспективи шевченкознавства загалом. Літературознавча спадщина С. Єфремова, особливо його шевченкіана, нині ще не достатньо вивчена, чимало праць видатного вченого й досі залишаються не відомими сучасному читачеві. Тривають пошуки зі спадщини вченого, однак з того, що вже оприлюднено, складається неабияке враження про визначного історика літератури С. Єфремова, який зробив колосальний внесок у розвиток українського літературознавства.

Перший том Ольги Кобилянської надійшов у книгарні

20140119_135715Завершальний місяць 2013 року ознаменувався важливою історико-літературною подією – вийшов перший із десяти томів зібрання творів Ольги Кобилянської, письменниці, якій належить винятково важлива роль в історії української літератури. Її ім’я, за характеристикою сучасної дослідниці Світлани Кирилюк, “стало знаком нового часу, засвідчивши вростання національної літератури в європейський контекст у напрямку освоєння модерністської естетики, зокрема її неоромантично-символістського стильового поля”.

Запропоноване “Зібрання творів у десяти томах” – найповніше видання Ольги Кобилянської, яке містить художню прозу, літературно-критичні статті, публіцистику, спогади, автобіографії, щоденник, переклади, листи. До нього увійшли також начерки та фрагменти незавершених творів.