Category Archives: Наша історія

Історія кафедри

Кафедра української літератури виокремилася з кафедри української мови та літератури у 1945 р. Першим її завідувачем був старший викладач Л. М. Чернець. У 1952–1977 рр. кафедрою завідував професор В. М. Лесин. Згодом – доцент П. І. Стецько, професор Г. І. Сінченко, у 1985–1986 рр. – доцент А. М. Добрянський, 1987–1989 – доцент Б. І. Мельничук, у 1989–1997 рр. – доцент М. І. Юрійчук. Після захисту докторської дисертації кафедру знову очолив у 1997 р. професор Б. І. Мельничук, а з вересня 2004 р. кафедрою завідував професор В. І. Антофійчук. У 2007 – 2009 рр. обов’язки завідувача кафедри виконували доценти Ю. І. Клим’юк та О. О. Попович. З січня 2010 р. на посаду завідувача кафедри повернувся В. І. Антофійчук.

Майже чотири десятиріччя на кафедрі працював видатний учений-літературознавець В. М. Лесин, автор широко відомих праць «Василь Стефаник – майстер новели» (1970), «Василь Стефаник» (1981), «Лесь Мартович» (1963), «Марко Черемшина» (1974), написаних в жанрі літера­турних портретів. Помітний його внесок у висвітлення літе­ратурного життя буковинського краю: «Юрій Федькович» (1984), підготовлене у співавторстві з О. Романцем видання творів С. Воробкевича (1964), В. Кобилянського (1959) – обидві у співавторстві, твори Д. Загула (1990), краєзнавчий нарис «Буковина» (1966) та ін. В. М. Лесин написав десятки статей теоретич­ного характеру для енциклопедичних видань, опублікував монографії «Композиція і сюжет літера­турного твору» (1960), «Реалістичний образ у худож­ньому творі» (1976). А укладений ним у співавторстві з О. С. Пулинцем «Словник літературознавчих термі­нів» витримав три видання (1961; 1965; 1971). Добре відомі довідник В. Лесина «Літературознав­чі терміни» (1985), методичний посібник «Як працю­вати з книгою» (1989), підручник (у співавторстві) «Іс­торія української літератури XIX – початку XX ст.» (1967; 1978; 1989).

У свідомість не одного покоління кафедри назавжди увійшов талановитий педагог і неперевершений оратор А. М. Добрянський (1935 – 2003) – заслужений діяч мистецтв України, культуролог, поет, літературознавець, перекладач. У 1995 р. він став почесним громадянином Чернівців, лауреатом літературно-мистецької премії імені С. Воробкевича. Своє зібрання книг в понад 30 тис. томів він заповів місту, на основі чого в жовтні 2005 р. відкрито Чернівецьку муніципальну бібліотеку імені А. М. Добрянського. Його ж ім’ям названо одну з чернівецьких вулиць.

У різний час на кафедрі працювали професори А. П. Коржупова, Г. І. Сінченко та Д. М. Білецький, доценти Л. М. Чернець, О. І. Губар, С. І. Дігтяр, В. О. Пасічний, Н. О. Томашук, Ф. П. Погребенник, С. В. Далавурак, П. І. Стецько, В. Т. Косяченко, М. І. Юрійчук, О. С. Романець, М. Г. Івасюк, П. М. Никоненко, А. М. Добрянський, Є. М. Антонюк, І. С. Руснак, Я. Г. Ви­шиваний, Ю. А. Гречанюк, Ю. І. Клим’юк, асистенти А. О. Фаріон і О. Ю. Романенко та ін.

На сьогодні кафедра забезпечує викладання загальних і спеціальних курсів з історії української літератури, літературної критики, методики викладання літера­тури, фольклористики, активно впроваджує у нав­чальний процес нові курси і спецкурси та видає відповідні підручники й навчальні посібники. Зокрема, В. І. Антофійчук під грифом Міністерства освіти і науки України видав підручник «Нова українська література. Кінець ХVІІІ – перші десятиріччя ХІХ століття» (2009), а Б.І. Мельничук та Я. Б. Мельничук – навчальний посібник «Література народів України» (2003). Практично на всіх факультетах університету кафедрою чи­тається курс «Українська культура» (раніше – «Українська і зарубіжна культура» та «Культурологія»). За їх навчальними програмами В. І. Антофійчук опублікував термінологічний словник «Культурологія» (2002; 2007).

Найпліднішим у науковому плані для кафедри стало останнє п’ятнадцятиріччя, коли було захищено 4 докторські (Б. І. Мельничук, Б. І. Бунчук, В. І. Антофійчук, Ю. І. Клим’юк) та 13 кан­дидатських дисертацій (О. О. Попович, С. Д. Кирилюк, Л. Є. Василик, В. В. Костик, Я. Б. Мельничук, І. І. Кейван, А. Ю. Гречанюк, І. М. Копистинська, В. С. Мальцев, Н. В. Козачук, Зушман М. Б., О. В. Горбатюк, В. В. Півторак).

Провідна наукова галузь кафедри – дослідження літератури і загалом культури Буковини. Завдяки на­уковій праці викладачів видано: тематичні томи «Ольга Кобилянська: Статті і матеріали» (1958), «Юрій Федькович: Статті та матеріали» (1959), «Цвіт культури розвивається» (1961), збірники «Письмен­ники Буковини початку XX століття» (1958) і «Юрій Федькович в роз­відках і матеріалах» (1958), літературно-критич­ні нариси Ф. П. Погребенника «Осип Маковей» (1960), «Ольга Кобилянська» (1963), літературний портрет А. П. Коржупової «Юрій Федькович» (1963), моно­графія Н. О. Томашука «Ольга Кобилянська: Життя і творчість» (1969), семінарій М. І. Юрійчука та З. А. Івашкевич «Юрій Федькович» (1981).

Значним внеском у вивчення літературного про­цесу на Буковині стали видання новітнього часу: Л. М. Ковалець «Літературний дивосвіт Буковини» (1998) та «Сторінками життя і творчості Юрія Федьковича» (2005), М. І. Юрійчука «Бо я для України лиш жию!»: Слово про Юрія Федьковича» (2002) і «Сидір Воробкевич: життя і творчість» (у співавторстві з П. М. Никоненком, 2003), О. О. Поповича «Осип Маковей – критик та історик літератури» (2001), С. Д. Кирилюк «Ольга Кобилянська і світова література» (2002), Б. І. Мельничука «Хотинська звитяга» (2002), Л. Є. Василик «Орест Масикевич: Життя і творчість» (2004), монографія Я. Б. Мельничук «На вечірньому прузі: Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.) (2006). Великим здобутком кафедри став двотомник «Письменники Буковини» (1998, 2001, 2003), де репрезентовано творчість 73 літераторів краю ХІХ – ХХ ст. і понад 60 фольклорних зразків.

Викладачі кафедри присвятили чимало праці упо­рядкуванню і виданню творів буковинських і загалом західноукраїнських письменників. Перше видання вибраних творів Є. Ярошинської здійснила А. П. Коржупова (1958). О. С. Романець упорядкував і підготував до друку поетичні збірки Д. Осічного, І. Михайлюка, І. Дніпровського; «Вибрані оповідання» Д. Макогона (1959), «Твори» Марка Черемшини (1960, 1962), «Че­ремоше, братку мій» М. Марфієвича (1968), «Вишне­вий сад» В. Бабляка (1967) тощо. Значну частину спадщини Д. Загу­ла повернули читачам Л. М. Чернець і Н. О. Томашук (Виб­ране, 1961). С. І. Дігтяр упорядкував разом із В. М. Лесиним найповніше видання творів С. Коваліва (1958). М. Г. Івасюк опублікував том творів С. Воробкевича (1986). Видання творів С. Воробкевича підготували також М. І. Юрійчук і П. М. Никоненко (1987).

Зусиллями Б. Мельничука та М. Юрійчука започатковано видання «Тво­ри Юрія Федьковича» у 5-ти томах. Вийшли друком перша і друга частини першого тому – «Поезії» (2004) і «Ліро-епічні та епічні твори» (2009), готуються наступні томи.

Л. М. Ковалець видала оповідання, казки, байки, переклади для дітей Євгенії Ярошинської під назвою «Найдорожчий скарб» (2007). В. І. Антофійчук підняв з рукописів і вперше опублікував окремим виданням автобіографічну повість Д. Онищука «На шляху життя» (2008).

До важливих ділянок пошукової та дослідницької роботи кафедри завжди належали фольклористика і краєзнавство. У 1957 р. вийшов окремий том фольк­лорних творів «Буковина в піснях». У 1968 р. ви­дано «Народні пісні в записах Юрія Федьковича». Монографії Г. І. Сінченка 1968 та 1969 рр. присвячені жанровій та тематичній специфіці української народної пісні Карпат і При­карпаття. Кілька збірок видав зі своїми супровідними статтями та примітками М. Г. Івасюк: «Казки Буковини. Казки Верховини» (1968), «Чарівне горнятко» (1971), «Казки Буковини» (1973). В. В. Костик упорядкував і опублікував у супроводі вступної статті і приміток вибране з фольклорознавчого доробку К. Ластівки «Рахманський великдень» (2008).

Предметом наукових досліджень кафедри є й теоретичні проблеми, жанрово-тематична природа літератури. З інтервалом у 10 років вийшли чотири антології: «Українська ра­дянська байка» (1966, упорядник і автор вступ­ної статті В. Т. Косяченко), «Український сонет» (1976, упорядник А. М. Добрянський) та «Українська співомовка» (1986, упо­рядкування В. Т. Косяченка) та «Святі чуття, закладені в молитву: Антологія української літературної молитви» (1996; 2004, упорядник В. Антофійчук). Окрім того, видано монографії В. Т. Косяченка – «Українська радянська байка» (1972) і Б. І. Мельничука – «Драматична поема як жанр» (1981).

Наукова громадськість України й зарубіжжя позитивно відгукнулася на вихід монографій Б. І. Мельничука («Випробування істиною: Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)»; 1997), Б. І. Бунчука («Віршування Івана Франка»; 2000), В. І. Антофійчука («Євангельські образи в українській літературі ХХ століття»; 2001), Ю. І. Клим’юка («Лірика Івана Франка як система жанрів»; 2006).

Кафедра активно співпрацює з Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України й кафедрами багатьох університетів України й зарубіжжя. Під грифом Міністерства освіти Румунії видавництво Сучавського університету „Штефан чел Маре” випустило підручник В. І. Антофійчука «Історія української літератури. Кінець XVІІІ – перші десятиріччя ХІХ століття». Аспіранти Сучавського та Кам’янець-Подільського університетів Дженовева-Камелія Волощук та Ірина Насмінчук під керівництвом професора В. І. Антофійчука захистили кандидатські дисертації.

Окрім наукової і навчальної роботи, викладачі кафедри активно займаються художньою творчістю. Б. І. Мельничук і Б. І. Бунчук  члени Національної спілки письменників Ук­раїни. При кафедрі діє літературна студія імені Степана Будного, якою керує Б. І. Мельничук.

Викладачі кафедри удостоєні різних нагород і відзнак. В. І. Антофійчук – лауреат премії імені Омеляна Поповича, відмінник освіти України, почесний доктор Сучавського університету «Штефан чел Маре» (Румунія); Б.І. Бунчук – відмінник освіти України, лауреат літературних премій імені Дмитра Загула й Тараса Мельничука, нагороджений знаком Міністерства освіти і науки України «Петро Могила»; Б. І. Мельничук – заслужений працівник освіти України, лауреат премії імені Юрія Федьковича, лауреат літературно-мистецької та літературних премій імені Сидора Воробкевича, Дмитра Загула та Марка Черемшини, двічі нагороджений медаллю італійського журналу «Artecultura»; О. О. Попович – відмінник освіти України.