Monthly Archives: Травень 2015

Зустріч із поетесою Тамарою Артемівною Севернюк

«… Я залишуся краплею світла
в темнім лоні рідної землі…»

   Її поетичний світ – глибокий і неосяжний, її талант – взірцевий і непохитний, її любов – то чисте світло на вістрях справжнього життя. Вона – Жінка, яка дарує неповторність думки, слова, чуття. Вона – лірична і мудра Тамара Артемівна Севернюк.

 

 

 

 

 

 

 

Сама не знаю, що воно таке –
Чи Божий дар, а чи покара вишня,
Що найсолодше те, яке – гірке,
А найсвятіше…
Найсвятіше – грішне.

Так рясно вишням родиться в саду,
Що був карально названий –
Любов’ю.
Поклич мене…
Я, звісно, не прийду.
Але – поклич…
Нехай тобі відмовлю.
(«Диптих натури»)

Я хотіла писати про диво,
Про вже зношене серце – в обнові,
Про п’янкі матіолові співи…
А пишу про незбулість любові.
…………………………………
А воно ж і писалось про щастя,
А воно ж і збувалося – диво.
(О.О.М)
   То диво сплетене із слів, із тембру голосу й емоцій, бо такий ліричний вступ у виконанні авторки цих рядків мала зустріч із відомою поетесою, журналістом, публіцистом Тамарою Севернюк, яка відбулася у День філолога 25 травня 2015 року на філологічному факультеті ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
Представляючи письменницю студентській аудиторії, голова Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василь Довгий зазначив, що цей рік у долі Тамари Артемівни ювілейний, яка у липні відзначатиме сімдесятип’ятиріччя від дня народження. З цієї нагоди письменниця вкотре звітує перед своїми читачами новими набутками у галузі літератури, у творчому доробку якої налічується уже 30 книг.
Тамара Артемівна є постійним учасником зустрічей зі студентством і цього разу письменниця презентувала дві нові книги, які не так давно побачили світ у чернівецьких видавництвах. Одна із новинок – книжка під назвою «Щоб пам’ять почула слова», яка на День Європи була відзначена нагородою «Книжка року». Своє нове творіння письменниця присвятила своєму «Навчителю», «духовній матері», авторці літературних перекладів із німецької, польської, італійської, румунської, французької мов – Зіновії Флоріанівні Пенюк.
Письменниця поринула у спогади і пригадала своє знайомство із Зіновією Пенюк, колишнім викладачем латини у Чернівецькому університеті, унікальною жінкою, яка відкрила юній студентці незбагненний світ літератури, мистецтва, культури в цілому й стала духовним поводирем молодому таланту. У своїй книзі «Щоб пам’ять почула слова» Тамара Артемівна про Зіновію Пенюк відгукується так: «Знаю, не одне серце стиснеться при звучанні цього імені, бо не одному, не сотням, а тисячам віддала вона скарбівню своїх знань, почуттів, задумів, проектів… І якщо не могла сама, то спонукала інших до праці, праці, праці…». От і успадкувала письменниця від своєї духовної матері любов до праці, до відкриттів, пізнання невідомого і не відкритого.
Як зауважила Тамара Артемівна, тривале проживання в оселі Зіновії Пенюк дало можливість зануритись у європейську літературу, познайомитися із відомими постатями, зокрема з письменницею Іриною Вільде, літературознавцем та перекладачем Анною-Галею Горбач, бути у вирі тодішнього літературно-мистецького життя Чернівців. Пригадувала письменниця й розповіді Зіновії Флоріанівни про відомого румунського композитора та диригента, одного із основоположників румунської класичної музики Чіпріана Порумбеску, які закарбувалися назавжди в пам’яті.
За словами поетеси, книжка «Щоб пам’ять почула слова», привідкриває завісу культурного розвитку буковинського краю, бо це «книга-сповідь перед часом і пам’яттю, яка теж потребує пам’яті».
А далі знову звучало поетичне слово, яке новим, свіжим подихом увійшло до останньої із тридцяти книг – «Коли задихається серце».

***
Коли задихається серце, очі вбирають світ.
Музика молитовна лине звіддалеки…
Кволість полює сили, зблідлі, як ранній глід.
Світ розсипає барви. Рука шукає руки.

Слово принишкло губиться в звуках передчуття,
Очі темнавить видиво: берег… човни… ріка…
Ближчає все віддалене – те, що і є – життя.
Ближчає і зникає. Руки шукає рука.

Теплий доторк до теплого – земної музики плин.
Слово вертає радісно звичний обіг речей.
Глід червоніє з радості. Навіть цвіте полин…
А серце до неба тулиться:

«Не затемни очей…»
Поезія Тамари Севернюк – немов життєдайна сила, яка допомагає вірити в себе, в любов і життя, яка надихає, пробуджує думку, пропагує найкращі людські чесноти: правду, вірність та чесність. В центрі постає Душа, яка «не має зморшок», яка живе доти, поки у неї є пожива.
Душа не здається мукам,
ні войнам, ані розлукам,
ні навіть навічним прощанням,
бо є в ній найвічніше – ти,
о, Любове…
Пише авторка про минуле: «Думаю: / Беззахисне моє, наше – радянське – минуле. / Хто як хоче – знущається над ним. / А там – дороги і долі наших людей, / нашої землі, нашої держави…/ Різні дороги. Різні долі. Різні люди. / Але ж – наші! / І я – звідти…».
Болить письменниці і сучасне: «Там убивають людину, / А тут випікають хліб. / Там сповивають дитину, / А тут забивають гріб. / Там прокладають дорогу, / А тут викорчовують брук. / Там молять Господа-Бога, / А тут – смертну зброю до рук».
Зустріч із Тамарою Севернюк, знаною не тільки в Україні, але й поза її межами, відбулася на одному подиху. Швидко минув час за спогадами, роздумами про минуле і сучасне, про буденне і вічне, про силу вічного слова, з якого мережаться рядки поетичного і прозового тексту.

Ольга Меленчук,
кандидат філологічних наук

«Іван Франко та регіональне різноманіття національної літератури»

Проблеми франкознавства
у дослідженнях 

західноукраїнських учених

« Іван Франко та регіональне різноманіття національної літератури» – під такою назвою 18 травня 2015 року в стінах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича розпочала роботу Всеукраїнська наукова конференція, зорганізована львівськими та чернівецькими науковцями.
У   рочисте відкриття конференції та пленарне засідання відбулося у Червоній залі ЧНУ, зокрема з вітальним словом до гостей та учасників наукової імпрези звернулися ректор Чернівецького університету, доктор фізико-математичних наук, професор Степан Мельничук та доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк. Зокрема Львівський учений у своїй доповіді акцентував на особливостях національної літератури з її регіональним розмаїттям.
Широка панорама франкознавчих та літературознавчих проблем відкривалася у доповідях інших учених. Приміром, про «Своєрідність буковинського внеску в українську та світову літературу» доповідав доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури ЧНУ Богдан Мельничук, на системі актантів у художньому полі лірики Івана Франка зупинився доктор філологічних наук, професор Микола Ткачук та про роль Івана Франка в розвитку українського віршування доповідав декан філологічного факультету, доктор філологічних наук, професор Борис Бунчук.
Під час пленарного засідання приємною несподіванкою для присутніх стала презентація щойно виданої книжки – «Іван Франко. Гірчичне зерно», упорядником якої та автором передмови виступив відомий львівський літературознавець, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Ростислав Чопик. Нове видання побачило світ в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ» у серії «Майстри української прози».
Варто зазначити, учасниками конференції стали представники чернівецького, івано-франківського, тернопільського та львівського осередків літературознавчої науки.
Робота конференції розгорталася у двох секціях: проблеми історії української літератури та фольклористики й проблеми теорії літератури.
У рамках секційних засідань прозвучало ряд цікавих та ґрунтовних доповідей, пов’язаних із діяльністю І. Франка. Зокрема літературознавець Назар Федорак акцентував на «Слові о збуреню пекла», як об’єкті Франкової «соборної компаративістики». Аналогії та паралелі між творчим методом І. Франка та С. Смаль-Стоцького проводив Богдан Тихолоз, зазначивши, що між обома вченими багато подібного як у біографії, так і в творчості.
Проблему загальнонаціонального та регіонального в драматургії Юрія Федьковича крізь призму Франкового бачення розглядав Василь Івашків.
Франкознавець Богдан Якимович актуалізував на засадах поборницької ідеї в історичній спадщині та видавничій діяльності Івана Франка. Цікавлячись проблемами видавничої справи, вчений зазначив, що варто б звернути увагу на питання прижиттєвих публікацій І. Франка у Чернівцях, яке ще ніхто не досліджував.
Цікаві міркування щодо зв’язків І. Франка із Румунією висловлював Володимир Антофійчук у доповіді «І. Франко і Румунія». Окрім того, вчений наголосив на проблемі українських меншин в Румунії, які нині переживають не найкращі часи, особливо ті, які проживають у Сучавському повіті та довкола нього у прикордонній зоні. Це, зокрема, пов’язано із наміром ліквідувати Генеральне консульство України в Сучаві, що матиме негативні наслідки для українських громад. Володимир Антофійчук зазначив, що за переписом населення 1948 року українців у Румунії налічувалося близько 600 тис. осіб, а за даними останнього перепису 2011 року кількість українців зменшилась у 10 разів й налічує близько 60 тис. осіб. Відповідно, така динаміка спаду приросту українських меншин – прямий шлях до втрати національної ідентичності, культури, рідної мови, прабатьківських традицій та матиме негативні наслідки у сфері розвитку освіти та літератури.
На діалектиці національного та регіонального в прозі Івана Франка акцентував Микола Легкий. До речі, вчений коротко ознайомив присутніх із змістом Франкової енциклопедії у 6-ти томах, яка готується у відділі франкознавства Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України й стосуватиметься проблем філології та фольклористики.
Тематика доповідей вражала багатством порушуваних проблем не тільки франкознавчого характеру, але й стосувалася інших цікавих питань українського літературознавства, приміром це простежувалося у наукових викладах Ніни Козачук та Наталії Довганич.
У підсумку конференції науковцями одноголосно висловлювалися побажання і надалі продовжувати традиції подібних наукових зустрічей, які не тільки гуртують вчених, але й відкривають нові перспективи розвитку сучасної літературознавчої науки.
Ольга Меленчук,
кандидат філологічних наук