шаблоны wordpress.

Усьоме із 7-им! – на іменній вулиці письменниці

Репортаж з місця події

У Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка усьоме поспіль розпочинається презентація 7-ого  (із 10 ) тому творів Ольги Кобилянської, до якого увійшли повісті «Через кладку» і «За ситуаціями», які вперше в повному обсязі профінансував Український культурний фонд.DSC_8090

Попередні 6 томів – частково Чернівецька обласна державна адміністрація, всі інші витрати – за Видавничим домом «Букрек» (директор – Дарина Туз-Максимець). На цьому наголошує керівник редакційної колегії видання Володимир Антофійчук.

Оскільки презентаційних характер зустрічі із учителями української мови та літератури географічно охоплює майже усі терени Буковини (приїздили на курси, які нинішнього вересня проводить Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, захід, ясна річ, набирає рис семінару).

Мовець принагідно використовує своєрідну преамбулу – історичний екскурс того, власне, з чого й бере початок виснажлива і кропітка праця колективу однодумців, до складу якого увійшли: Володимир Антофійчук (голова), Світала Кирилюк і Ярослава Мельничук (заступники), а також Борис Бунчук, Володимир Вознюк, Оксана Івасюк, Дарина Туз-Максимець, Богдан Мельничук, Юлія Микосянчик, Олександр Попович і Петро Рихло.

Навіть екранізовано оті найперші дні роботи науковців – кобилянськознавців – уже шестирічної давності.

Учасники презентації – обласного семінару мають першорядну змогу по-новому осмислити і непомітно увійти у творчий світ письменниці – через надзвичайну вартісну формулу спеціально виокремлених філософем трудівниці пера, що поставали на екрані, вихопленими із творів чи листів, до відомих на той час особистостей, з-поміж яких Володимир Винниченко, Микола Євшан, Осип Маковей, Василь Сімович тощо.

Своєрідне звіряння у листуванні дум повістярки – це ті інтонації і сенси, які нині служать за головний дороговказ у житті чи не для усього кола читачів і соціуму.

Приміром: «Ми є народ, що ще себе не віднайшов…»; «Кожний народ гордиться своєю шляхтою, лиш українець відокремлюється чи не на силу з того вінка окрас, неначаб це була марнота – мати значних предків і почувати в собі шляхетську кров».

Такий екранний супровід архіважливості цитувань, либонь, логічно зацікавлює дивовижною магією неймовірно глибокої мисленнєвості: треба якомога швидше дочекатися 9-го і 10-го томів, де й будуть вміщені щоденники і листи Гірської Орлиці. Саме у них – велика розв’язка, а ще легкі потуги читати широкоформатні твори не лишень українською, але й перекладені з німецької (причетний колектив редколегії).

І хоча, як здається, складно на одному диханні провести усі 12 презентацій, керівнику, голові редколегії Володимирові Антофійчуку щастить (Леся Українка писала про Новий Світ Ольги Кобилянської) по-новому і нестандартно провести цей чи подібні заходи, отже, так само й почуватися, скажімо, як це на високому рівні відбувалося у Києві і Львові.

Неординарність факту цієї зустрічі в тім, що переважно вчителі української мови й літератури – колишні і вчорашні випускниці філологічного факультету ЧДУ – ЧНУ. Тобто аудиторія цілковито жіноча, про значення і роль цієї категорії на теренах західної України чи не найпершою в літературі сказала своє вагоме слово Ольга Кобилянська. Спрацьовує й інший фактор – запросини на Панську – вулиця Кобилянської.

По-своєму оцінюють сьому зустріч – подію із 7-им томом й самі господині бібліотеки (директор Наталя Філяк).

Чільне місце імпрези цього дня усуціль належить пані Ользі (так близько-близько звідси до її помешкання – Літературно-меморіального музею): по центру примірники 7-ого тому і ведучий, праворуч – екран, ліворуч – унікальна виставка зібрань праць письменниці і видань про «Величаву духовну квітку Буковини» (Олесь Гончар, котрий свого часу переступав поріг Музею), під назвою «В її книжках всі барви слова».

DSC_8093 (2)

Бібліотекар Марія Дудидра так і зазначає: «Для книгозбірні і читачів твори Ольги Кобилянської є надзвичайною подією – святом. Тоді, коли збираються автори і їх шанувальники. Сьогодні нас запросила Ольга Кобилянська і ті люди, які причетні до випуску уже 7-го тому». Марія Іванівна дарує Володимирові Антофійчуку видання – покажчик лауреатів премії імені Ольги Кобилянської.

Від Інституту післядипломної-педагогічної освіти Чернівецької області Євгенія Квітень вручає Володимирові Івановичу осінні квіти, при цьому виголошуючи слова щирої вдячності за титанічну працю на славу не тільки Буковини, але й України. Вітають букетами квітів й учителі.

DSC_8109 (1)

Завтра, 26 вересня, 7-ий том Ольги Кобилянської на обласному книжковому фестивалі «БукФест» презентуватиме видавничий дім «Букрек».

Після завтра, на Воздвиження Чесного Хреста – зустріч Володимира Антофійчука у румунському місті Гура – Гумурулуй із читачами української діаспори і презентація 7-ого тому. Як мовиться, біля колиски роду.

До речі, п’єса письменника Василя Довгого, за однойменною назвою твору Ольги Кобилянської «Царівна», саме 27 вересня з великим успіхом йшла на сцені театру. Румунською мовою п’єсу переклав український письменник із Серета Іван Кідещук. Назва «Царівна» звучить як «Принцеса».

DSC_8128

Василь Джуран

Print Friendly

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>