шаблоны wordpress.

«Поетицькі штучки» філологів-першокурсників

MyCollages_optimized

«Поетицькі штучки» філологів-першокурсників

Поняття «поетицькі штучки» належить письменнику, громадсько-культурному діячу, священнослужителю, автору відомих поетичних книжок «Зеґар з полузеґарком» і «Млеко, од овці пастору належноє, або труди поетицькії, во честь преблагословенної Діви Марії составленнії» – Іванові Величковському (бл. 1630 (1651) – 1701 (1726)), теоретику фігурного віршування. Примітно, письменники епохи бароко достатньо велику увагу приділяли формальним проблемам вірша, тому українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. притаманне здебільшого поетичне експериментування та, як зазначає сучасний медієвіст Валерій Шевчук, «поети […], особливо ті, що належали до Києво-Чернігівської школи, велику увагу віддавали реформуванню українського вірша, поетичній техніці, формальним ознакам, грі словом, звукопису тощо; поезія в той час бачилася не тільки як естетична категорія, але як наука, відповідно мала виявляти ерудицію та вченість автора, його набуту в школі версифікаційну вправність, в дорослому віці засвоєну та розвинену, що часом вело не тільки до умалення змісту, а й до його маловаження». 

Майстер фігурного вірша Іван Величковський у своїй збірці «Млеко» наводить приклади більше двох десятків поетичних творів – «ехо», «рак літеральний», «рак словесний», «рак всуперечслівний», «четверогранний», «суголосний», акровірші, анаграми, епіграми, абетковий, лабіринти, у вигляді стовпа тощо, називаючи їх «поетицькими штучками». У «Передмові до читальника» автор закликає уважно їх прочитувати, бо «коли над кожним віршиком так багато забавиться, аж доки зрозуміє, що в ньому за річ захована, вельми їх полюбить». Подібні експерименти з поетичним словом головно з навчальною метою пропагувалися, як правило, викладачами поетики Києво-Могилянського колегіуму, відтак академії. Поєднання звукових та візуальних характеристик втілювалися переважно у графічній формі та вписувалися у певні фігури: хрест, яйце, чарка, півмісяць, трикутник, піраміда, зірка, серце тощо. Такі літературні вправи вимагали від учнів не лише доброго знання теорії, а й посидючості, наполегливості, творчої фантазії. Згодом у ХХ столітті фігурним віршуванням захопилися поети-авангардисти, зокрема лідер футуризму – Михайль Семенко, який видав два цикли візуальної поезії: «Каблепоема за океан» (1922) і «Моя мозаїка» (1922).

Філологія як сукупність гуманітарних наук, дозволяє не лише вправно володіти словом, щоразу відкривати його таїну, а й дає безмежний простір для творчих можливостей, де людська фантазія сягає найтонших глибин пізнання себе і світу в цілому. У рамках академічного курсу «Давня українська література», ознайомившись із творчістю Івана Величковського, студенти-першокурсники спеціальностей «Середня освіта» та «Філологія» спробували і собі пофантазувати, «побавитися» зі словами, повіршувати, вписуючи власні тексти у певні фігури. Приємно вразила робота студентки 102 групи Яни Берник, яка, не лише запропонувала вірш у формі келиха, а й подала до нього розлогий коментар. Тож пропонуємо вашій увазі добірку творчих робіт наших першокурсників.

Абетковий

Атож Будьмо Ввічливими,
Гуманними Дітьми!
Егоїзму, Єхидства,
Жадібності Застерігаймося.
Ігноруймо Їхнього Ймовірного Казусу.
Любімо Матерів, Наших Отців,
Поважаймо Рід Свій!
Терпімо У міру Фальш.
Хай Цілющою Чистотою
Шириться Щоденно
Ювелірний Янтар! 

Акровірш:
Словами щирими Ви не скупіться-
в житті сторицею все повернеться,
і довго з світлом не баріться!
Тепло та любов спішіть дарувати-
Людські серця засвітяться зорею.
Ось так ми будемо всі щастя мати!

ОЛЕСЯ НЕЗВИСЬКА, студентка 103 групи

1

Коментар та пояснення до вірша «Тебезалежний келих»

Розглянемо наступні питання:

  1. 1.     Чому така назва вірша?
  2. 2.     Як правильно читати фігурний вірш?
  3. 3.     Семантика неологізмів-означень (що наповнюють келих)  до слова «кохання».

1. «Тебезалежний келих»

Назва утворена зі словосполучення, залежне слово від головного є неологізмом. Слово «келих» тлумачиться так:

Ке́лих, рідше ке́лех— тонкостінна скляна чи кришталева (рідше металева чи з інших матеріалів) посудина для вживання напоїв, здебільшого вина. Келих на відміну від кухля не має ручки та має ніжку.

Неологізм «тебезалежний» складається із займенника і слова «залежний», що має наступну семантику:

ЗАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який перебуває під чиїмось впливом або чиєюсь владою, підкоряється кому-, чому-небудь.

2. Зумовлений чиєю-небудь дією, якимось станом і т. ін.

//  Пов’язаний з чим-небудь як підпорядкований йому.

Підтекст назви можна тлумачити так: келих – це відтворення чогось чистого і кришталевого, у цьому випадку він наповнений вином-коханням; «тебезалежний келих» означає кохання, яке спрямоване тільки на конкретну людину, емоція відданості і захоплення.

2. Фігурний вірш варто читати, починаючи від підставки келиха. Бачимо, що підставка за годинниковою стрілкою виписана цитатою латинською мовою: «Lucundissimum est in rebus humanis amari, sed non minus amare», що означає «найбільша радість у житті людини – бути коханою, однак не менша – самій кохати». Чому латинська? Ця мова наближає до стародавньої культури та розширює кругозір, бо до 20-го століття знання латинської вважалось невід’ємною ознакою  освіченості людини. Тому знання крилатих висловів цією мовою поціновується навіть серед сучасників.

На ніжці келиха записано: «Тебезалежний келих, наповнений вином-коханням». Це передопис того, про що далі йтиметься у вірші. Вино-кохання – це також підтекст, який має викликати асоціацію у читача червоного вина, крові, серця, п’янкої і водночас чистої емоції.

Далі варто читати із того місця, де губи торкаються келиху: «Твоє кохання так п’янить … мої уста, думки, серце». Така почерговість прочитання тексту умотивована тим, що у реальному житті напій розсмаковують спочатку устами, відтак він впливає на роботу мозку, де сконцентровані наші думки і вже у стані сп’яніння торкається найпотаємніших струн серця. Якщо дивитись далі, то бачимо, що після «п’янить» за годинниковою стрілкою ідуть інші дієслова, що дотичні до змісту даної цитати, наприклад «Твоє кохання так надихає, полонить, прикрашає… мої уста, думки, серце».

Закінчується вірш тим, чим наповнений келих.

3. «Твоє кохання»… Яке воно? У вірші зображене хвилею вино-кохання, тому що це почуття розколихується сильними емоціями, але зрештою вони врівноважуються й повертаються до стану спокою, рівної поверхні.  Для характеристики цього слова я обрала означення-неологізми, кожне з яких варто розглянути детальніше.

  • Крилатоп’янке – те, що не тільки призводить до сп’яніння, а й дарує крила, ніби можливість летіти тільки вперед.
  • Одножиттєве – справжнє кохання одне і на все життя.
  • Дзвінкощасливе – щастя, що дзвінко відлунює.
  • Цнотливогріховне – кохання невинне, непорочне, що не втрачає чеснот.
  • Першоостаннє – справжнє, яке стає першим і останнім.
  • Ігристопалке – ігристе – це вид вина, яке робить кохання палкішим.
  • Тихорозпалене – «щастя любить тишу», тому чим тихіше, тим щасливіше.
  • Сніжногаряче – кохання- це поєднання непоєднуваного.
  • Ніжнотривке – справжні ніжні емоції здатні подолати усі негаразди.
  • Вселюбне – закохані полюблять кожну клітину тіла один одного.
  • Неосяжномрійливе – кохання – це далекі мрії, які разом варто втілювати у реальність.

Далі бачимо після означень … – читачу варто задуматись, а яким він бачить своє кохання.

Остання фраза на дні келиха виписана латинською – «ad infinitum»  (до нескінченності), що доповнює та узагальнює попередні слова.

Ідея фігурного вірша: через тебезалежний келих, наповнений вином-коханням, збагнути сенс цього прекрасного світу.

ЯНА БЕРНИК, студентка 102 групи

2

ВІКТОРІЯ РИЖАК, студентка 103 групи

3

ЯНА БОЙКО, студентка 103 групи

4

ЄЛИЗАВЕТА СИНИШИНА, студентка 101 групи

5

Ми зіпсовані діти людства
Ми – покоління Z (зет)
Ми – пухлина в легенях соціуму
Ми існуєм, а не живем.
Паралелі, що перетнулися
Між світами: реальним й чужим,
Між ерами: старою й створеною
Чимось інопланетним, новим.
Ми не бачимо межі дозволеного
Ми не чуємо голос душі
Наш розум давно вже сковано
Голосом із пітьми.
Ініціацію давно вже пройдено,
Ми втратили власне «Я»,
Ми забули своє походження
І забули про власне життя.
Ми не рухаємось…
Застигли десь за межами буття
Деградуємо…
Та часто заперечуємо цей факт.
Ми – зіпсовані,
На самознищення запрограмовані.
Питання лише «Коли?» і «Як?». 

ЛЕСЯ ЧЕМЕС, студентка 103 групи

6

ОКСАНА ГІЖДІВСЬКА, студентка 103 групи

7

ОЛЕКСАНДРА АНДРОНІК, студентка 103 групи

8

СОРІНА ФЕДОРЯК, студентка 103 групи 

Матеріал підготувала

к. філол. н. Меленчук Ольга Василівна

Print Friendly