шаблоны wordpress.

Cлово поета і про поета

4

Нехай мої слова, напоєні жалями.
Від берега Дністра до Дону прошумлять.
Останніми словами і криками нестями
Пробудять всіх зі сну, що сотні років сплять!
Дмитро Загул

Епіграфом до нинішньої літературно-наукової імпрези стали рядки з поезії  «З рідного поля» Дмитра Загула – українського поета-символіста, літературознавця, критика, перекладача, педагога та громадського діяча, якому 28 серпня 2020 року виповнилося 130 років від дня народження. Цього дня на батьківщині Дмитра Загула у селі Мілієве Вижницького району творча інтелігенція краю вшанувала пам’ять трагічної долі поета, згадавши непрості сторінки його життєвої і творчої біографії. Зініціювали Загулівські читання на філологічному факультеті в режимі онлайн й вихованці Літературної студії імені Степана Будного за участю викладачів кафедри української літератури, студентів першого та старших курсів.

Відкрив літературно-наукові читання керівник літстудії, професор, доктор філологічних наук, літературознавець член Спілки письменників України Богдан Іванович Мельничук, який виголосив доповідь на тему: «Дмитро Загул як речник української національної ідеї». У ній доповідач спочатку акцентував на антипередмові Олександра Білецького до книги Д. Загула «Мотиви» 1927 року, в якій надмірно наголошувалося на «пролетарському походженні» Д. Загула, на тому, що його «всиновила революція», що «з ідеологічної сторони пролетаріат може вважати його одного з революційних поетів». Зокрема Б. Іванович зауважив: «У передмові фактично були зігноровані національні українські корені Загулової музи, його українське єство загалом. А без цього Загул – не Загул. Сам він в автобіографії, яка йшла за передмовою, відзначав, що уже в шкільні роки він виховував в собі національну свідомість як українця. Читаючи бібліотечку двоюрідного брата, в якій були твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Куліша, О. Стороженка, М. Гоголя, І. Франка, Ю. Федьковича, українські видання Львова, виховував таким чином свою національну свідомість як українця. А почуття національної свідомості зміцнювалися тоді, коли навчався в гімназії в Чернівцях, працював у чернівецьких газетах «Нова Буковина» та «Народний голос». Сторінки цих видань зберегли крім віршів і статей самого Д. Загула, ще й повідомлення про його виступи на вечорах національно-патріотичного характеру. В одному з повідомлень зазначається, що Д. Загул, як учень 6 класу, виголосив зі зрозумінням Шевченкове послання «І мертвим, і живим…» – це було на Шевченківському святі в Чернівцях, а на такому святі в селі Чорнівка, де звучав національний гімн «Ще не вмерла Україна», декламації та пісні на слова Т. Шевченка, Д. Загул прочитав Федьковичеву баладу «Довбуш». «Свято пам’яті безсмертного Кобзаря […] зробило на селян велике, нестерте вражіня», – писав «Народний голос у числі від 21 березня 1913 р.  Особливо голосно звучали національно-патріотичні переконання у творах його збірки «Мара», яка була відгуком на агресію більшовиків під орудою колишнього царського підполковника Муравйова у Києві в січні 1918 року, коли розстрілювали за вишиванку та за одне-єдине українське слово. В одному з віршів збірки Д. Загул називає нападників новітніми татаро-монголами, які «чорною підступністю» перевершили своїх попередників: «Ти кажеш брат: / З-за дужих ґрат? – / Я скажу: кат / І хам!». Виходить, що революція не тільки не усиновила Д. Загула, як дехто писав, а й завдала йому незмірного болю, тяжких душевних мук», – наголосив Богдан Іванович.

Завершуючи своє слово про поета-страдника Б. Мельничук наголосив, що «окрім художніх творів, дуже цінною є літературно-критична спадщина Дмитра Загула. Зокрема, його статті про Тараса Шевченка. Адже Д. Загул спростував думку М. Максимовича про недбале віршування Т. Шевченка.  Д. Загул називає риму Кобзаря точною, а його самого – віртуозним у володінні саме анафоричними римами… Ім’ям Д. Загула названо багато вулиць, навіть у Києві є така, також є літературна премія імені Дмитра Загула. А найголовніше, що поет живе у своїй творчості та нашій пам’яті».

Особливо проникливо і щиро звучали рядки з поезій Д. Загула у виконанні літстудійців – Лілії Коцаб’юк, Яни Петрів, Аліни Михайлюк та модераторки цього заходу Марії Рейкало, яка зауважила, що такі зустрічі є вкрай важливими та потрібними й принагідно запросила першокурсників долучатися до роботи у літстудії.

Крім того, своїми враженнями від сьогоднішнього дійства поділилася доцент кафедри української літератури Ярослава Богданівна Мельничук, відзначивши: «Дмитро Загул має гарних послідовників у особі і Марічки Рейкало, і Аліни Михайлюк, і Лілії Коцаб’юк. Дякуючи і керівникові, і багаторічній традиції літературної студії, ми всі можемо плекати мистецтво слова, а воно –наш фах, наше щастя. Навіть оця година спілкування принесла дуже багато хорошого для душі і для серця. Спасибі всім велике за організацію, особливо Ларисі Василівні Маркуляк. До нових висот і carpe diem!»

Змістовними і цікавими спогадами поділився професор, доктор філологічних наук член Спілки письменників України Володимир Іванович Антофійчук: «Сьогоднішня подія дуже гарна, приємна і корисна з усіх точок зору, особливо для першокурсників, які увіходять у ритм нашого філфаківського життя. Думаю, що вони переймуться словом Дмитра Загула, і серед них будуть нові дослідники творчості поета, з’являться нові публікації. У мої студентські роки (1972-1977) про Дмитра Загула не говорилося, а вперше ґрунтовніше я познайомився із його творчістю після виходу книжки у серії «Бібліотека поета», яку упорядкували  С. В. Далавурак і В. М. Лесин. 28 серпня цього року я мав нагоду побувати у рідному селі Дмитра Загула – Мілієвому. Там також була зустріч, мітинг біля пам’ятника, на якому була присутня Юлія Павлівна Прокопчук та презентувала сигнальний примірник своєї монографії про літературознавчу діяльність Дмитра Загула».

Наостанок заступниця декана філологічного факультету з навчально-виховної роботи, доцент кафедри української літератури Лариса Василівна Маркуляк підсумувала: «Я хочу подякувати всім щиро: колегам, які знайшли час приєднатися, особлива подяка, звичайно, студентам, бо без них не було б цієї зустрічі, дівчатам-літстудійцям, кураторам першого курсу, які долучились разом із своїми студентами. Ми просимо вас, першокурсники, беріть участь у таких заходах. Сьогоднішня розмова про Дмитра Загула – це такий ваш перший акорд. Дмитро Загул це один із тих, хто представляє наш буковинський край серед отих імен «розстріляного відродження»; це той автор, якого мають знати студенти. Наша українська культура потребує оновлення у плані популяризації».

Матеріал підготували
асистент кафедри української літератури, 
к. філол. н. Ольга Меленчук 
та студентка ІV курсу Аліна Михайлюк

 

 

Print Friendly, PDF & Email