шаблоны wordpress.

Поетична мозаїка Лесиного слова

25 лютого 2021 року до 150-річчя від дня народження Лесі Українки студенти-філологи разом із заступником декана з навчально-виховної роботи, доцентом кафедри української літератури, куратором нашої 402 академгрупи Маркуляк Ларисою Василівною зібралися у камерній та затишній атмосфері, хоч і в режимі онлайн, згадати письменницю-ювілярку її ж поетичними рядками.
леся українка
Привітальним словом зустріч розпочала Лариса Василівна, яка коротко окреслила життєво-творчий шлях української Вірджинії Вулф, зокрема зупинилась на самоосвіті, ерудиції, перекладацькій діяльності, музичному таланту геніальної поетеси. «Саме Леся Українка вивела українську літературу на широку європейську арену», – відзначила викладачка. Також Лариса Василівна згадала літературно-критичні праці М. Зерова. Є. Маланюка, Д. Донцова, І. Качуровського, Ю. Лободовського та ін., присвячені осмисленню феномена Лесі Українки.
Науковиця не могла оминути тісних зв’язків письменниці з посестрою Ольгою Кобилянською, яка познайомила подругу з Буковиною. Сама Лариса Косач-Квітка побувала в буковинському краю двічі та написала про нього кілька статей. Так вона ділилася щемливими спогадами про Чернівці в своєму листі до рідних: «Місто не дуже велике…, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна… Прут під самими Чернівцями тихий, у зелених берегах, в’ється собі між гаями по широких зарінках…».
леся українка 2
Присутні студенти-філологи продекламували свої улюблені поезії Лесі Українки, зокрема Андрій Ругала зачитав уривок з поеми «Одержима» та поділився враженнями від сили художнього слова у цьому творі. «Як дитиною, бувало…» – саме цей вірш про дитячу стійкість пролунав від Мар’яни Фочук. Ліля Коцаб’юк обрала для себе меланхолійну поезію «Останні квіти» та розповіла про тематичні уроки, підготовлені нею до роковин Лесі Українки. «Мріє, не зрадь!» – саме цей життєствердний твір обрала для виконання Наталія Марчук, яка також прокоментувала історію написання цієї поезії.. Діана Томка виголосила один з найвідоміших поетичних творів Лесі Українки «Contra spem spero!» та привідкрила занавісу особистого враження від творчості поетеси. Поезію «Хто вам сказав, що я слабка?» Яна Козачук визначає для себе як одну з тих, що найліпше розкривають внутрішню мужність української доньки Прометея. Вірш «Я знала те…» зачитала Марія Ількович, вказавши на його елегійність та ліризм. Завершила поетичний вечір-спомин Лариса Василівна Маркуляк поезією Лесі Українки «Завжди терновий вінець…». Викладачка відзначила філософські мотиви та метаобрази твору.
Така поетична мозаїка Лесиних слів у день її 150-річчя ще і ще раз доводить, що вона жива і буде вічно жити, адже її невмирущі рядки живлять серця тих, хто їх читає.

Cтудентка 4 курсу (402 групи)
Ліля Коцаб’юк

Print Friendly, PDF & Email