шаблоны wordpress.

Вшанування столітнього ювілею Олекси РОМАНЦЯ (1921-2006)

романець
На початку квітня 2021 року, 2-го числа, виповнилося століття від дня народження Олекси Стратоновича Романця – видатного українського філолога-літературознавця й фольклориста, відомого письменника й журналіста, члена НСПУ та НСЖУ, лауреата премії Президії Академії наук Молдови та українських літературних премій імені Сидора Воробкевича і Дмитра Загула, володаря почесної відзнаки «Буковина» Чернівецької облдержадміністрації та Чернівецької міської ради, яскравого просвітянина, педагога і краєзнавця, самовідданого українського патріота, надзвичайно привабливої людини.

З цієї нагоди в приміщенні Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка відбулася представницька міжнародна інтернет-конференція, що зібрала посланців України, Молдови та Канади.
Конференцію вела Галина Добровольська – завідувачка відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів цієї бібліотеки, лауреатка обласної премії імені Олекси Романця за розвиток краєзнавства, збереження культурної спадщини Буковини, перше присудження якої відбулося у 2016 році. А відкрила ювілейний захід вступним словом заступниця директора з питань наукової роботи ЧОУНБ ім. М. Івасюка, заслужена працівниця культури України Марія Довгань.
учасники біб (1) (1)
Хвилюючими спогадами про батька поділилася Марина Романець – докторка філософії, професорка університету Північно-Британської Колумбії в Канаді, дослідниця творчості Ліни Костенко та інших українських письменників.
Доповідь про многотрудне життя Олекси Романця і його літературну й фольклористичну діяльність виголосив Богдан Мельничук – доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, поет і перекладач, просвітянин, заслужений працівник освіти України. Основні міркування його доповіді обнародувано в статті «Задля ріднизни і добросусідства» (газета «Буковина» від 1 квітня 2021 р.).
Інший просвітянин, доктор філологічних наук, професор тієї ж кафедри Федьковичевого університету, заслужений працівник освіти України, член НСПУ Володимир Антофійчук зосередився на діяльності О. С. Романця як одного з тих, хто в 1989 році відновлював діяльність Чернівецької «Просвіти», налагоджував її роботу в місті й районах області, забезпечував багатьма пізнавальними матеріалами відновлений у 1990-ті роки літературно-просвітницький журнал «Українська ластівка», закритий з приходом радянської влади на Чернівеччину в 1940 році (тепер це «Буковинська ластівка»).
Мельнич (2)
Торкнувся В. Антофійчук, почесний професор Сучавського університету, зв’язків О. С. Романця із сусідньою Румунією, зокрема з професором Бухарестського університету, з яким буковинський вчений листувався.
Схвально було сприйнято пропозицію В. Антофійчука про перевидання праць О. С. Романця, може, й у двох томах: вони не втратили свого значення. Він був достойною людиною, достойним учнем, і треба достойно донести його науку до нинішніх і майбутніх поколінь.
Доповідь «Олекса Романець – дослідник українсько-молдовських літературних і фольклорних зв’язків» запропонувала учасникам інтернет-конференції й тим, хто до них прилучився, Катерина Кожукар, докторка педагогічних наук, старша наукова співробітниця сектора «Етнологія українців» Інституту культурної спадщини, а також редакторка і ведуча радіожурналу «Renaştere – Відродження» Громадської компанії «Телерадіо-Молдова» (Республіка Молдова, Кишинів). Багатство фактичного матеріалу, в тому числі й невідомого в Україні, своєрідність у його науковому осмисленні, бездоганна українська мова доповідачки, – все це з немалою приємністю і задоволенням було сприйнято слухачами.
Мельнич (1)
Зацікавила їх інтернет-доповідь завідувачки відділу зберігання та реставрації бібліотечних фондів Чернівецької обласної книгозбірні Олени Рєпіної, котра висвітлила тему: «Бібліовсесвіт Олекси Романця: грані особистого крізь дискурс автографів». Нараторка розповіла, що у 2007 році доньки О. С. Романця – Оксана (на превеликий жаль, уже в кращих світах) і Марина передали до обласної бібліотеки понад шість тисяч томів із його домашньої книгозбірні, серед яких більше семисот належать до категорії рідкісних. На підставі написів на кількох десятках книг відомих авторів доповідачка розкрила їхнє ставлення до О. С. Романця як до великого українського патріота, невсипущого трудівника рідної духовності, володаря майстерного літературно-критичного та художнього (перекладав з молдовської та румунської) слова.
Жвавим виявилося обговорення заслуханих доповідей.
У ньому щиру вдячність організаторам та учасникам інтернет-конференції висловили родичі О. С. Романця – донька Марина, про яку вже згадувалося, і внучка Ростислава (у заміжжі Бродська), кандидатка філологічних наук, яка до російської агресії викладала україністику в Севастополі. Вона додала яскраві штрихи до постаті О. С. Романця, поміж яких: «Улюблена дитина дідуся – його бібліотека». А про свого сина, якого назвала на честь дідуся Олексою, сказала, що він нині студент Чернівецького національного університету, вчиться на факультеті мистецтв, що йому усміхається доля майбутнього архітектора.
До вшанування столітнього ювілею О. С. Романця долучилися просвітяни районів Буковинського краю – голова Вижницької організації Товариства Дмитро Никифоряк, який підкреслив постійну допомогу вченого в усій культурно-освітній сфері Гуцульщини, та Олена Мігай, директорка Герцаївської публічної бібліотеки, котра відзначила його авторитет серед румунського населення округи і продекламувала в оригіналі та в перекладі адресований О. С. Романцеві вірш відомого поета і перекладача Мірчі Лютика, який минулої осені пішов у засвіти.
Пролунав у ході роботи інтернет-конференції і триптих Богдана Мельничука «Їхав солдат за Дунай», присвячений його вчителеві. Відштовхуючись від знаменитої народної пісні на слова Семена Климовського про козака, що «сказав дівчині: прощай!», автор твору оповів про розлуку героя з матір’ю перед відходом на фронт:

Над журою сивих травень
Голос мамин трепетав.
…А дівчина не плакала,
Бо дівчини ще й не мав.

А далі йшлося про подвиг звитяжця на Дунаї, про те, як довго (28 років) шукала його заслужена у 1945-му нагорода:

Шукала чорночубого солдата –
Солдата посивілого знайшла.
І пригорнула в день золотострунний,
Осяявши весняний військкомат,
Бо люб солдат їй сивий так, як юний,
Якщо, звичайно, справжній він солдат.

Олекса Романець пригорнутий славою і по смерті, бо він був справжнім воїном, справжнім ученим-філологом, справжнім просвітянином і справжнім українцем.

Буковинські просвітяни:
Богдан Мельничук,
доктор філологічних наук.
Ольга Меленчук,
кандидат філологічних наук.
Print Friendly, PDF & Email