шаблоны wordpress.

Буковинці – Лесі Українці

20210421_092417-01
Триває рік 150-ліття від народження Лесі Українки. Продовжують з’являтися знаки шани щодо найбільшої та найгероїчнішої письменниці світу. Вслід за Всеукраїнською науковою інтернет-конференцією, проведеною на філологічному факультеті нашого університету, та ошатною книгою «Леся Українка і сучасний гуманітарний дискурс», про що вже мовилося, побачила світ серія листівок «Поети-буковинці – Лесі Українці» (Чернівці, видавничий дім «Букрек», 2021).

Ідея видання та його упорядкування належать голові Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василеві Джурану. Він же автор подорожньої замітки «Від “Нового Світу” Ольги Кобилянської до “Зеленого Гаю”» Лесі Українки, якою відкривається серія. Це здійснена раніше розповідь про мандрівку автора від країв Гірської Орлиці до урочища Зелений Гай на Полтавщині, про яке О. Кобилянська писала в листі додому: «Околиця тут гарна, горизонт широкий… побачите вже таку Україну, що українішої і нема..!».
Далі в комплекті міститься одинадцять листків, на кожному з яких – портрет автора й один, два чи три його вірші. На цих листках представлені поети Буковини (в алфавітному порядку): Василь Васкан («Дякую, сестро», і «Повій, вітре»), Анатоль Вієре («Жовто-блакитна русалка»), Віталій Демченко («Автору стихотворения «Контра спем сперо»), Василь Джуран («Триобраз», «Леся», «Зелений гай де…»), Олександр Довбуш («Навічно»), Галина Мельник («Звернусь на “ти”, як до подруги…»; «Лесю, як полюбить навскісний світ…»), Богдан Мельничук («Сестри» і «Перед пам’ятником Лесі Українці в Саскатуні»), Василь Місевич («З листа Лесі до родини»), Микола Рачук («З дитинства Лесі Українки (парафраза)»), Тамара Севернюк («Homo sum» і «Сім твоїх струн», Василь Титов («Леся Українка»).
Більшість авторів серії – випускники Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а кілька (В. Демченко, Б. Мельничук, В. Місевич, Т. Севернюк) – й філологічного факультету, другий з них і нині працює тут, на кафедрі української літератури, професором.
Поезію «Сестри» про дружбу двох великих жінок – Ольги Кобилянської та Лесі Українки він написав пів століття тому, коли відзначалося 100-річчя від дня народження авторки знаменитої «Лісової пісні». Та й нині сприймаються належно її рядки:

І стоять розвеснено та гінко,
Відігнавши геть нікчемний страх,
Дві великі жінки, дві вкраїнки
На імперських крижаних вітрах…
А мені здалось: не Кобилянська
Обпікає Лесині вуста,
А моя Вкраїна Наддністрянська
Наддніпрянську рвійно пригорта.

І вони уже – єдине віття,
Що з одного кореня зросло.
А зоря двадцятого століття
Пломінке розправила крило…

20210421_112620-01

Друга поезія – «Перед пам’ятником Лесі Українки в Саскатуні» – творилася пізніше, в 1985-му році, й не в Чернівцях, а в далекій Канаді, в місті, де її автор проходив наукове стажування на кафедрі славістичних студій Саскачеванського університету. Замешкуючи пів року (із 25 жовтня 1984 р. до 25 квітня 1985 р.) в одному зі студентських гуртожитків, він щодня проходив коло пам’ятника Лесі Українці роботи відомої скульпторки Галини Кальченко, відкритого за участю делегації з Києва, очолюваної Михайлом Стельмахом, 30 жовтня 1976 року. Про перипетії з установленням пам’ятника Лесі Українці на канадській землі, про опір цьому з боку недоброзичливців і неабияку позитивну роль тодішнього президента (ректора) Саскачеванського університету Роберта Вільяма Бегга, ірландця за походженням, оповів Б. Мельничук у книзі публіцистики «Канадські зустрічі» (Київ, 1988).
Немає в тій книзі лишень згадки про те, що саме завдяки Р.-В. Беггу, котрий, прочитавши поезії Лесі Українки в англійських перекладах, зрозумів, що вона літературна величина світового масштабу, й забажав налагодити зв’язки з українським університетом міста, де поетеса бувала, і вибір випав на Чернівці. Саме тут, в університетській Червоній залі, на розширеному засіданні вченої ради вишу влітку 1977 року було підписано угоду про співробітництво університетів – Чернівецького та Саскачеванського. І про це та про багато чого іншого, надзвичайно важливого написав цікаво та повчально у щойно виданій мемуарній книзі «Мелодія старої фісгармонії. Життя на зрізі століть» (Чернівці: Букрек, 2021) багаторічний у минулому ректор Чернівецького університету, доктор біологічних наук, професор Степан Костишин.
А вірш Богдана Мельничука «Перед пам’ятником в Саскатуні», поданий у серії листівок до 150-річного ювілею великій поетесі, виглядає так:

Добридень Вам, Лесю!
Я з України,
З тієї, що для обох нас мати,
Що золотої осінньої днини
Поставила Вас отут на чати.

Як Вам ведеться далеко від дому?
Не дошкуляють більше лукавці?
І чи не зимно на вітрі смалкому
У сукенці-короткорукавці?

Непросто, кажете.
Холоднувато
І не в такі крижані світання.
Дозвольте, Лесю, в снігу постояти
І зігріти Вас бодай диханням…

Наш кор.
Print Friendly, PDF & Email