шаблоны wordpress.

ЧОРНОБИЛЬ НЕ МАЄ МИНУЛОГО ЧАСУ (до 35 роковин аварії на Чорнобильській АЕС)

26 квітня 2021 року у режимі онлайн філологічний факультет зібрав студентів, викладачів та запрошених гостей, щоб відзначити 35-річчя трагедії на Чорнобильській АЕС.
Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Саме такими рядками Анни Багряної розпочала захід студентка 4 курсу Аліна Михайлюк. Заступниця декана з навчально-виховної роботи, доцент кафедри української літератури Лариса Василівна Маркуляк відзначила важливість зустрічі та закцентувала увагу на трагедійності всього ХХ століття:
«Сьогодні ми відзначаємо 35 роковини від дня страшної трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. У нашій віртуальній аудиторії зібрались студенти, які навіть не були народжені у той час, але ми спробуємо доторкнутися до цієї трагедії, бо нема жодної родини, яку б вона не сколихнула. Чорнобиль для мене – печальна трагедійна кода, яка увібрала всі нещастя 20 століття. Радянська держава на чолі з її комуністичною верхівкою здійснила в Україні новий злочин у квітні 1986 року: замовчуючи аварію, фактично пригальмувала проведення негайної евакуації мешканців ураженої зони і проводила першотравневу демонстрацію… Серед ліквідаторів наслідків аварії були, як завжди, медики, які, як і в наш час в умовах пандемії, стали на захист здоров’я та життя людей».
1
Ліквідаторка наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, медик, заступниця голови обласної громадської організації «Чорнобильці Буковини» Галина Михайлівна Макаренко поділилася з присутніми спогадами про трагедію:
«Сьогодні минає 35 весна після тієї трагедії, яка навалилася на нашу Україну, змусивши задуматися, як мирний атом може стати жахіттям, катастрофою. Важко уявити, наскільки глобальною є ця катастрофа, адже за рівнем небезпеки, визначеним міжнародною шкалою ядерних подій, аварія на Чорнобильській АЕС отримала найвищий, сьомий рівень. На той час партійне керівництво не надавало особливого значення тому, що постраждало дуже багато людей. Коли у мирному, квітучому, молодому місті Прип’ять сталася трагедія, евакуація почалася не одразу. Люди не знали, як себе захистити. 1 травня по всій Україні відбувалися традиційні першотравневі демонстрації, і лише після того влада офіційно оголосила про катастрофу. Сьогоднішня дата – то чорний трагічний день для України. 24 500 років буде розкладатися отой радіоактивний атом, це страшно. Медикам, а зокрема і мені, доводилося докласти багато зусиль, щоб допомогти людям, які постраждали. Поліська природа неймовірно красива, але катастрофа залишила свій чорний відбиток – ліси досі не можуть відродитися. Коли ми потрапили на місце події для надання медичної допомоги постраждалим, то опинилися в нових, ніким ще не звіданих реаліях. Доводилося бути винахідливими в тих умовах тотального забруднення радіацією. Через високий вміст радіації важко було знайти «чисті» продукти для споживання, чай готувати з мінеральної води. Нові обставини нас гартували… Буковина активно долучилися до ліквідації трагедії. Крім медиків, серед нас був пілот Дмитро Чебан, який здійснив кілька польотів над реактором, щоб фоторепортери зафіксували пожежу. Серед ліквідаторів були Віктор Котик, Мафтей Гриник та інші. Сьогодні вранці біля пам’ятника Чорнобильцям на Годилівському цвинтарі відбулося вшанування ліквідаторів, які загинули, покладання квітів. Надзвичайно зворушливо, що навчальні заклади міста та області долучилися до уроків пам’яті. Я щиро вдячна керівництву філологічного факультету за організацію такого заходу із відзначення роковин Чорнобильської трагедії, вшанування пам’яті загиблих».
2
На заході звучала поезія українських авторів, адже Чорнобиль відлунює в творчості багатьох митців. Щиро та чуттєво пролунали вірші Оксани Пахльовської «Це ти, Маріє…» та «Сучасне дерево пізнання» із уст студентки 4 курсу Яни Козачук. Проникливо продекламувала поезії Ліни Костенко «Атомний Вій опустив бетонні повіки» та Оксани Пахльовської «О, повернись…» студентка 4 курсу Наталія Марчук. Щемно та зворушливо зачитали поезії Ганни Чубач та Оксани Пахльовської студентки 4 курсу Юліана Тимошина та Любов Андрусишин. Все це свідчить про те, що чорнобильський дзвін знайшов відгук у серцях сучасного покоління.
До заходу долучилися працівники Наукової бібліотеки ЧНУ, які підготували книжкову виставку «Чорнобиль. 35 років трагедії». Завідувачка сектором інформаційно-бібліогроафічного відділу Марія Косташ продемонструвала різномантні видання, темою яких є страшна трагедія на Чорнобильській АЕС.
7
На завершення заходу «Чорнобиль не має минулого часу» Лариса Маркуляк підкреслила, що, плекаючи власну душу, ми турбуємося про довкілля: «Кожен з письменників, чиї твори сьогодні звучали, по-своєму осмислює ту трагедію, яка торкнулася всієї цивілізації. Ми не маємо права забувати ці реальні уроки історії. Поодинці подолати таку трагедію дуже складно, але надзвичайно важливою для нас має залишатися пам’ять. Хай пишуться книги, дослідження, розкриваються нові архівні сторінки цієї трагедії. Ми мусимо плекати «екологію» української душі, а разом із тим дбати про довкілля. Сподіваюся, що сьогоднішня камерна зустріч змусить задуматись над життям, над тим, чому важливо пам’ятати сторінки чорнобильської історії, навчить відповідальності».

Підготувала студентка 402 групи філологічного факультету
Аліна МИХАЙЛЮК
Print Friendly, PDF & Email