шаблоны wordpress.

Поезія Космосу

У Чернівцях презентовано творчість Миколи Вінграновського

18 листопада у палаці «Академічний» міста Чернівці пройшло багатопланове мистецьке дійство, яке презентувало чернівчанам творчість Миколи Вінграновського через перевидання його творів, озвучення цінних спогадів та новітню мистецьку рецепцію – хореодраму «Прекрасний звір у серці».

82854665

Організатор вечора та побратим Миколи Вінграновського Мирослав Лазарук відкрив урочисту частину вечора  і запросив присутніх запричаститися високим поетичним словом. Він наголосив, що свято Миколиної поезії – колективна заслуга – видавничого дому «Смолоскип», який підготував найновіше наразі видання творчості Миколи Вінграновського, Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та Благодійного фонду імені Миколи Вінграновського.

Усе дійство умовно складалося з двох частин – літературно-мемуарної і театрально-хореографічної. Першим озвучив спогади про Миколу Степановича знаний український письменник Віталій Колодій – вони з Миколою були земляками і  шкільними товаришами. Віталій Дем’янович зізнається, що хоча й написав присвяту Миколі Вінграновському у власному поетичному циклі «Поменники», писати спогади про товариша – досі велика сміливість для нього.

82854641

Чому саме у Чернівцях проходить такий мистецький вечір, як місто пов’язане з життєвим шляхом Вінграновського? На це питання найкращу відповідь дав Мирослав Лазарук, який розповів: «Вінграновський неодноразово бував у Чернівцях, тут Микола Степанович зустрічав 60-літній ювілей. Тому абсолютно логічно, що презентація слова Миколи Вінграновського відбувається саме тут». Згадав Мирослав Ярославович і про власну книгу спогадів про Миколу Вінграновського «Степовий Сварог. Есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським». Ще одні важливі спогади – Леоніда Талалая – опубліковано в новому числі «Буковинського журналу». Також пан Мирослав влучно зауважив, що є потреба у повному, академічному виданні творчості Миколи Вінграновського.

Головний редактор видавництва «Смолоскип» Наталія Ксьондзик розповіла, що робота над виданням – то, насправді, багаторічна праця, бо упорядковувати творчість митця такого масштабу – велика відповідальність.

82854714

«Я радий, що сьогодні представляють таку добру й потрібну книжку, – ділиться з присутніми декан філологічного факультету і знаний поет Борис Бунчук. – Читання Вінграновського – то справжнє лікування душі». Через творчість І. Драча, Б. Олійника, Л. Костенко та М. Вінграновського Борис Іванович колись формував і відкривав власний поетичний світ, ця поезія перевернула всю його свідомість. Борис Бунчук розкрив присутнім Вінграновського таким, яким його бачить сам – поза сумнівом, дуже особливим, довірливим до свого читача, дуже сміливим і дуже мудрим поетично. Тільки підсилювало враження від почутого цитування поезій Вінграновського – фраза за фразою, і це виплітало оту тонку павутинку поетичного світу Миколи Вінграновського.

Директор Благодійного фонду імені Миколи Вінграновського Зоя Голота розповіла, що дуже важливо зараз скеровувати суспільство до розуміння поезії, допомагати відкривати для себе такі неординарні постаті, як Микола Вінграновський.

«Поезія Вінграновського вартує того, аби ми збиралися і відкривали його для себе. Це поет космічний», – озвучив думку всіх присутніх письменник Микола Рачук і подарував Миколі Вінграновському читання власної поезії.

Студент-філолог і староста університетської літературної студії імені Степана Будного Микола Гуцуляк поділився власними дослідницькими міркуваннями щодо поетичного слова Миколи Вінграновського: «Іноді він боявся слова, боявся говорити відразу – така самовимогливість говорить уже багато про що. Цю його рису характеру чітко видно з мемуаристики. «Якщо Довженко – співець Десни, то Вінграновський – співець Дніпра, по-шевченківськи розкутий у віршах».

Донедавна єдиний пам’ятник Миколі Вінграновському знаходився на березі річки на білоцерківській землі – його спорудження організували, як не дивно, самі селяни. Проте вже цього року в день народження видатного письменника на Європейській площі в Києві закладено меморіальну брилу, на місці якої невдовзі височітиме і пам’ятник Миколі Вінграновському.

Своєрідним творчим містком від спогадів до інтерпретації зробила Марина Тимофійчук, випускниця філологічного факультету, яка виконала «Величальну колискову».

А далі – сама хореодрама, кульмінація вечора. «Прекрасний Звір у серці» – драма-символ тривалістю в людське життя, яка поетапно розкрила формування внутрішнього всесвіту Миколи Вінграновського: вихід за власні оболонки і зачудування приходом в новий для немовляти світ, одягання-оперення людини-птаха в юнацьку сорочку і захоплене впливання в оте море Всесвіту, в  яке спочатку заходив так боязко. Коли виростає в ньому Митець – з палітри власного серця бере фарби для вимальовування словесних образів, і так гірко такій душі дається розчарування…

Як закінчується таке життя? Фізично так: людина на порозі іншого виміру одягає натільний хрестик, одягається в святошне – вишиванку білим по білому – і віддає себе світу. Та після того вічного сну стоїть над прийдешніми поколіннями могутній атлант з чи то планетою, чи то крильми на плечах і людство знає – він серед них, а отже, живий…

82854752

Така цілісна картина поетичного світу Миколи Вінграновського стала зримою завдяки заслуженому артистові України Євгенові Нищукові, який і зіграв цю монодраму. Режисура та сценографія народного артиста України Олексія Кужельного.

Іванна Стеф’юк,
Фото Мар’яна Лазарука

Print Friendly

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>