шаблоны wordpress.

«З праху повстане нечитаний напис…»

22 вересня на філологічному факультеті з ініціативи кафедри української літератури відбулася презентація поетичної книги Григорія Тименка «На вулиці мертвого сонця», що побачила світ цього року в чернівецькому видавництві «Букрек» (це шоста книжка в рамках видавничої серії «Третє тисячоліття: українська поезія», поряд зі збірками таких авторів, як Леонід Талалай, Ігор Римарук, Анатолій Кичинський, Василь Герасим’юк та Інга Кейван). Презентоване видання стало справжнім відкриттям для присутніх, які вперше мали змогу відкрити для себе ім׳я Григорія Тименка, молодого поета початку шістдесятих, який пропав за невідомих обставин у Києві в 1968 році.
Допомагали відкривати творчий світ митця ініціатор видання збірки Григорія Тименка «На вулиці мертвого сонця» письменник, редактор «Буковинського журналу», директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Мирослав Лазарук та актриса Чернівецького академічного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської Марина Піта. Представила гостей презентації доцент кафедри української літератури Світлана Кирилюк.

IMG_3458

 

Мирослав Лазарук розповів про історію збірки Григорія Тименка, її довгий шлях до читача. Вона непроста, як і доля самого автора. Два рукописи, на щастя,  зберіг у свої архівах академік І. Дзюба. Саме він і написав передмову до неї, з якої чимало довідуємось про таке коротке життя поета, загадкове зникнення, світобачення і про неоднозначний, «багатовекторний» поетичний світ автора. Видання вміщує вірші з рукописних збірок «Голос невидного», «На вулиці мертвого сонця» та ті поезії, що не ввійшли до згаданих збірок. Мирослав Лазарук енергійно, із запалом говорив про «фенікса української поезії», що постав перед нами своїми творами через майже півстоліття після свого таємничого зникнення. Власне, ХХ століття «знає» чимало таких важких і трагічних історій, особлива увага влади завжди була звернена на тих, хто не боявся вимовляти свого гучного, ріжучого неправду слова, серед таких – Василь Стус, Тарас Мельничук, Василь Симоненко і, як дізнаємося, Григорій Тименко. Всі вони, наче колоси минулого століття, були образами живого, не блідого світла боротьби, що несли в нашу літературу свою правду («нашу» правду) і волю. І тільки можна собі уявляти, якою була б сьогодні українська поезія, якби цей таємничий, незбагнений натурфілософ був досі живим і продовжував творити. Це була б «література Тименка», це був би «шлях Тименка». Щось надзвичайне, самодостатнє, заглиблене у метафізичне «я», у «хаосмос» нашого буття.
За словами Івана Дзюби, «він наче був рокований на трагічну долю». Це справді так, адже тепер, дізнавшись більш детально його біографічні дані, по-іншому й годі сказати… Це і неможливість продовжити навчання у Київському університеті, і виробнича травма руки, а зрештою, і травма душі, соціальний тиск, відхилення видавництвом його рукописної збірки, невимовний біль по смерті улюбленої сестри, а потім смерть друга Олексія Булиги, і фатальний поворот долі – безслідне зникнення на двадцять четвертому році життя. «Всього кілька років свідомого, творчого життя, але скільки вмістилось в ті роки?!», як висловився у післямові до книжки Олесь Бердник. Саме в ті роки вмістилась його велико-таємнича, романтично-апокаліптична і безмірно глибинна поезія. Відзначається вона своїм філософським, екзистенційним спрямуванням, тут і заглиблення у власне «Я», і пошук його у макросвіті. Можна провести деяку паралель із онтологічними баченнями людини Ж.-П. Сартра і М. Гайдеггера.

Його поезія рве серце, вона світового рівня. Як відзначив Мирослав Лазарук, не треба боятись оцього «світового», це справді так, це не химера, не обман. Адже можна зразу в цьому переконатися, прочитавши першу його рукописну збірку «Голос невидного» чи навіть рядки першого вірша:

Десь відійшли, розвіялись, розтали…
Що має буть, те буде неодмінно.
Ішли роки, і більшали прогалини
І меншало тих, що жили і вірили.

     І дивно, чи не так? Задаємо собі питання: як міг 24-річний юнак так глибоко мислити, з такими задумами творити поезію, яка в багато чому виходить поза рамки традиційного «шістдесятництва»? Справді, талант не вкрадеш і не вб’єш. Тільки жаль, що мало часу було відміряно такому талановитому поетові, що так не поталанило йому в житті, що «відсидів» весь цей  час у «схроні» Івана Дзюби та Олеся Бердника і залишався досі ще непізнаним, незнаним для ширшого загалу.
Напевно, усім вдалося оцінити світовий рівень поезії Григорія Тименка, адже під час презентації декламувалися його вірші. Читала їх актриса Марина Піта, глибокі і душевні інтонації якої сприяли перейнятися меланхолійним настроєм поезії. Зокрема, звучали такі вірші: «Падає сніг, бо не хочеться падати», «Було б сумно вмерти й ожити», «Біла квітко, навіщо розцвітати», «Хвиля приходить до берега і забирає сліди» , «Не плив човен з тихого саду», «В повітрі скель звиваються ліани», «Містичний» «Синтез ритмів». Один за одним вони викарбовувалися в пам’яті, як щось нове і незвичне. Те, що ворушить поволі наші почуття, а згодом вибухає іскрами самопізнання у поетичних рядках. У них віднаходимо щось містичне, іноді катастрофічне, абстрактне та іманентне, що захоплює і бентежить читача.
І з читанням кожного вірша нас наче кидало в якийсь величний простір, де час всемогутній, де ми – лише маленькі сліди, котрі змивають хвилі моря, невичерпного і недосяжного, де небо, ніч, гори, ліс – це те таємничо-вічне і непізнане, яке наше «я» намагається збагнути. Але штука в тому, що не розуміючи себе, ми не зможемо зрозуміти ці величини. І з кожним віршем ми все глибше поринаємо у настрій розпачу, самоти, невідворотності і рефлексивного драматизму:

Спинися. Тут кінець усього.
Вечір випустив тишу
І заснував твої вуха мовчанням.
Місяць випустив своє око й загіпнотизував твої очі.

         І враз – чари розвіяні, декламування закінчено. Але «відкривання» творчого світу триває. Світлана Кирилюк, вибудовуючи взаємозв’язки у часі і просторі 60-х років минулого століття, продовжує розкривати нам Григорія Тименка – як щирого друга і сина Батьківщини, котрий свідомо виступав проти системи. Як надзвичайно талановиту людину, що інтуїтивно вийшла на пошук зв’язків із поезією 20-30-х років, знищену й не відому його поколінню, поезією без пафосу, притаманного «шістдесятникам». Все в поета сповнене якоюсь ваговитістю, він роздумує про сенс життя, про «смерть Бога» і абсурдність життя без нього, про буття і саморозуміння «я», про трансцендентність, про самореалізацію і, врешті, про одвічне – про життя і смерть. Але попри це, блиск надії, світла неодмінно присутній у його поезіях.

IMG_3431

Варто зазначити, що окремі вірші Григорія Тименка вже перекладені російською мовою (переклад здійснив Володимир Артюх), і в такомменка) упорядник Іван Малкович наводить спогад Василя Овсієнка про Віктора Могильного та Григорія Тименка, де автор ку варіанті їх презентував нам Мирослав Лазарук. Письменник повідомив також, що планується видання книжки російською мовою – вона матиме назву «Синтез ритмов».

А ще цікавим фактом для присутніх стало те, що в післямові до поетичної збірки Аттили Могильного (це син Віктора Могильного – товариша Григорія Тинижки «На вулиці мертвого сонця» постає людиною «не з полохливого десятка».
Шлях поета до читачів був тернистим, ба більше – холодним, байдужим, але тепер, на початку ХХІ століття, він хоч і прийшов до нас незнаний, та все ж з великою надією на відкриття його поетичного світу, зі світлом, яке рознесе його поезію просторами і вимірами нашого буття.

Поетична книжка Григорія Тименка «На вулиці мертвого сонця» ще здивує сучасного читача, адже талант поета визначний і виходить далеко за рамки звичайності. Візьміть до рук книгу, прочитайте і вас неодмінно вразить багатогранна і подекуди суперечлива творча особистість автора:

З праху повстане нечитаний напис
Міццю нетлінних курганів.
Ще раз у землю назавжди упасти,
Рабством не згоївши рани.

IMG_3468

 

Євгенія Цера, Марія Мацьопа– студентки ІІІ курсу філологічного факультету

Print Friendly

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>