шаблоны wordpress.

Урок мужності, або Майстер-клас грецької (відверто про війну і не тільки…)

З однокласницею Іриною Гордієвич ми зустрілися через двадцять один рік після закінчення університету… Модняче дівчисько з короткою зачіскою, у чорній курточці і джинсах, із наплічником – такою я побачила Ірину. Ніколи не скажеш, що їй уже 43. Така, як мої студенти. Але насправді Ірина Гордієвич – сьогодні перш за все одна із найсміливіших жінок України, яка три роки служить в поліції особливого призначення в АТО, а ще вона – студентка юридичного факультету, яка приїздить на сесію, як у відпустку – побути два тижні з мамою і сином. Ми живемо в одному районі, я часто розмовляю з її мамою Вірою Михайлівною та сином Олександром. Як кожна мама, Віра Михайлівна переживає за свою дитину, постійно слухає новини, непокоїться… За довгі роки розлуки з дочкою звикла до її пошуків адреналіну – Греція – Майдан – Золоте – Щастя. Дев’ятикласник Сашко з гордістю говорить про маму і чекає на її дзвінок… Він велика дитина, якій уже соромно пригорнутися до матері, але так цього хочеться…

Одразу після закінчення географічного факультету вона виїхала на заробітки до Греції. Там прожила 18 років, займалася екстремальним скелелазінням. В 2013 році у Греції почалася економічна криза, зарплату не виплачували. Ще вагалась, як жити далі. Почула про Майдан – і вирішила повернутися додому. Далі почалось АТО, щоб дізнатися правду про війну, поїхала туди. Довго довелося оббивати пороги кабінетів, щоб попасти у гарячу точку. Але жінка не шкодує, вона як скіфська жінка-воїн, не боїться смерті, хоче перемоги України. Має 4 бойові нагороди, волонтерські відзнаки і стос грамот. Жартує, що скоро замість обоїв можна буде клеїти. Про свої щоденну працю говорить коротко: «Поліція тут – це одна поліція, там – інша. Досвід позитивний. Пішла туди свідомо. Хто, як не я. Я знаю, що я роблю. Цю роботу має хтось робити». Вони патрулюють вулиці, стоять на блок-постах. Луганчани пізнають єдину жінку-поліціянтку з німецькою вівчаркою. При зустрічах з учнями в обласній бібліотеці для дітей та перед студентами в ЧНУ згадує, як жили у наметі, зробленому із поліетиленових пакетів, як почувалися у бліндажах. Є приємні спогади, як місцеві люди на Новий рік принесли відро салату «Олів’є». Хоча буває, що луганчани називають «бандерівкою» і кажуть забиратися геть. Але Ірина відповідає, що це так само її земля, і вона буде жити, де схоче.

Особливо цікавим був майстер-клас про особливості грецької мови, Ірина пояснила студентам-філологам, що у грецькій мові є 22 букви, які передають усі необхідні звуки. Так букв «і» є цілих шість, їх не просто розрізнити, треба заучувати у словах. Є також чимало дифтонгів, наприклад, ними передаються звук «б», «я», «ю». Запам’ятають студенти, що бабуся буде «яя», а назви батьків майже не відрізняються від українських.

Два тижні пролетіли дуже швидко. Ми так і не набалакались. Ірина – уся в науці, вчиться у кожну вільну хвилину – у поїзді, тролейбусі, між парами, доки несуть піцу… Вона чітко знає, чого прагне, і йде до мети. Так хочеться побажати Іринці справжнього щастя, перемоги, а ще хочеться поїхати з разом з дітьми у Грецію за туристичними путівками…

Ніна Козачук,          

кандидат філологічних наук,

асистент кафедри української літератури

Print Friendly

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>