шаблоны wordpress.

Роман Жахів на рідному філологічному факультеті

Випускник філологічного факультету, письменник, який заявив про себе в літературі ще на початку 90-х рр. минулого століття, відомий як автор поетичних та художньо-публіцистичних творів, а нині ще й активний учасник бойових дій – Віктор Сердулець, більше знаний у літературних колах як Роман Жахів, завітав у рідні стіни alma mater із презентацією повісті «Аркан», яка побачила світ у 2014 році.DSCN7816

Напевно, перше, що всіх цікавило, це чому саме такий загадковий і містичний псевдонім – «Роман Жахів»? Письменник зізнався, що так називали його друзі і стверджували, що йому імпонує так називатися, бо це можна сприймати не тільки як жанр, а й як означення людини. Та й не лише друзі, а й місце навчання мало значний вплив на формування саме такого загадкового стилю та образу, про що розповів нам гість.

Автор переконаний, що саме місцевість впливає на формування світогляду людини, і в кожному з нас живе минуле, історія наших предків, що за допомогою генних ланцюгів передається з покоління в покоління. Письменник наводив цікаві приклади. От хоча би про центральний корпус нашого університету: нібито тут колись було «лобне місце», де страчували людей, спалювали відьом і таке інше. Але своєрідним захистом від злих духів стало збудування церкви, завдяки якій територія Резиденції освятилась. А щодо найвищої чернівецької гори Цецино, то начебто в дохристиянські часи на ній було язичницьке святилище богині шлюбу Цеці, куди сходилися жінки, які не мали дітей та яким не щастило в особистому житті, й просили допомоги і заступництва у богині. Саме такі місця вважаються намоленими, і вони, за спостереженнями письменника, мають неабиякий вплив на людей.

Доцент кафедри української літератури Василь Костик, характеризуючи презентовану повість «Аркан», по-справжньому нас заінтригував: «Тут є і історія, і фольклор, і замовляння, і народнопоетична мудрість, сповнена філософськими ідеями».

Свою повість «Аркан» автор називає ґримуаром. Виявляється, що в Середньовіччі ґримуарами називали тексти, де були кров’ю записані таємні замовляння, якими приборкували злих духів. Тому написання ґремуарів було небезпечною справою й вони мали декілька ступенів захисту. За словами письменника, в книзі теж є багато таємничого, адже кожна людина може побачити тут щось своє.

Письменник зазначив, що у книзі сучасні події накладаються на минулі. Все, що нині відбувається, було вже колись у минулому. У творі є багато крові через трагічне минуле. Тут переплітається біблійне побиття немовлят Іродом і слугами Петра І дітей у Батурині. Фундаментом для твору стала притча про келих, який спочатку наповнили великим камінням, потім малим, а потім засипали піском. Так і нам слід, за порадою Романа Жахова, заповнювати своє життя, бо більші камінці – це батьківщина, боги, в яких ми віримо тощо, дрібніші – наші щоденні турботи, а пісок – це наші розваги. Письменник переконаний,  поки ми не знайдемо, якими цінностями заповнювати життя, у нас не запанує спокій. На думку автора, таємниця Грааля якось пов’язана із цією притчею, сила його – у цьому вченні.

Щодо назви твору, то ми дізнались, що «аркан» означає «таємниця». Так називають гуцульський танок чоловіків, коли вони кладуть руки на плечі один одному і кружляють, збільшуючи амплітуду руху. Фото Стоунхенджа на обкладинці книжки має нагадувати нам отаких танцюристів аркану, які закам’яніли.

Ідея написання твору виникла ще за 15 років до реалізації в текст.  Наставником у творчості для Романа Жахова є Микола Гоголь із своєю заглибленістю у культуру. І це не дарма! Містичність переслідує ґримуар. І, як не дивно, незвичайні події в житті автора пов’язані з презентацією цієї книги в Києві. В ніч перед презентацією цієї книги у Києві через хвилювання Роман Жахів не міг заснути й вирішив прогулятись Київським узвозом із подругою. Ближче до четвертої години ранку вони проходили повз будинок під номером 13, де жив колись відомий фантаст Михайло Булгаков, і саме в той момент їм дуже реалістично почулося кукурікання півнів та сміх юної дівчини. Ці звуки долинали з боку Замкової гори, де колись справляли шабаші.  У духовному житті для Віктора Сердульця наставником є Григорій Сковорода, а улюблений вислів для письменника – «Бог зробив усе потрібне легким, а непотрібне – важким!» Автор «Аркану» 25 років займається національно-патріотичним вихованням, тому й мандрує весь час, як і Сковорода.

Роман Жахів зізнався, що мріє про екранізацію роману, адже письменники Віталій та Дмитро Капранови кажуть, що його твір – готовий кіносценарій. Поділився гість і цікавою думкою щодо долі українського народу: «Найбільша біда українців в тому, що ми – українці, що нам дісталась така прекрасна земля, що ми хочемо бути самі собою. А сусіди цього, на жаль, не хочуть…»

Розповів письменник цікаву деталь із процесу написання повісті: «Писав, але раптом збився. Ніяк не міг продовжити. Пішов у музей імені Ольги Кобилянської й попросив дозволу посидіти за її робочим місцем 20 хвилин. Мені дозволили. Повернувся. І книжку таки зміг дописати».

Аліна Михайлюк, Яна Козачук, студентки 102 гр.

Print Friendly

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>