Богдан Мельничук – вчений, педагог, письменник, громадянин

Відзначення 85-літнього ювілею доктора філологічних наук, професора кафедри української літератури Богдана Івановича Мельничука стало приємною нагодою для вчених з різних куточків України зібратися для обміну своїми новими напрацюваннями. Наукові читання відбулися 21 лютого під керівництвом доктора філологічних наук, професора, декана факультету Бориса Івановича Бунчука та кандидата філологічних наук, доцента, завідувача кафедри української літератури Валентина Сергійовича Мальцева.

Засідання розпочалося з виступу одного з учнів іменинника, доктора філологічних наук, професора кафедри української літератури Володимира Івановича Антофійчука, який охарактеризував Учителя як людину з двома унікальними й універсальними іпостасями – вченого й поета. Як поет Б. Мельничук сформувався під час навчання в університеті. Будучи студентом, він видав збірку віршів під назвою «Розквітай, мій краю!», котра, за одностайним визнанням критики, стала певним набутком тодішнього літературного процесу. Вона відзначається виразністю віршової форми, злободенною ідейно-тематичною наповненістю, самобутністю світобачення. Як зазначив доповідач, ця книга чітко увиразнила домінанти творчої манери автора – високу громадянськість і тонкий ліризм. Друга збірка «Журавлиний міст» засвідчила здатність поета до глибоких філософських медитацій. Аналізуючи наступні збірки, зокрема «Пегасові копита», «Дума про кума», професор наголосив на органічності художнього простору митця із сатирично-гумористичними віршами. В. І. Антофійчук не оминув увагою й доробок ювіляра, який адресований маленьким читачам, а також анонсував вихід у світ нової книги «Не продається отча хата». Зацікавлення Б. І. Мельничука як науковця спрямовані переважно на осмислення основних тенденцій розвитку українського письменства Буковини, на аналіз творчості багатьох його репрезентантів, що стало поштовхом для керівництва разом з М. Юрійчуком роботою над виданням двотомника «Письменники Буковини», до якого увійшло краще з творчості письменників краю, супроводжуване фаховими статтями та біографічними відомостями.

Від усього колективу Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича з привітальним словом виступила завідувачка науково-методичного відділу Мурашевич Тетяна Дем’янівна. Ознайомлюючи слухачів з доробком Б. І. Мельничука, вона продемонструвала виставку наукових праць, поетичних збірок автора. Окрім того, звернула увагу на методичні роботи вченого: «Література народів України» (матеріали до навчального курсу), «Давня українська література» (методичні рекомендації до практичних занять), «Українська поетична шевченкіана» (навчальний посібник зі спецкурсу) та ін.

Спогади про свою посвяту в студенти, автором сценарію якої був ювіляр, у зачині-пролозі в жанрі «мемуаразмів» (іронічний авторський новотвір – визначення жанру) розповів доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Олександрович Ткаченко. Виступ гостя, що поступово перейшов у виголошення наукової доповіді – „полювання” за відхиленнями від мовних норм в інформаційному просторі неабияк зацікавив присутніх й неодноразово викликав усмішки. Науковцю на яскравих прикладах й за допомогою „піснетерапії” вдалося закцентувати на малопомітних, але важливих «глюках» нашого мовлення й змотивувати до його удосконалення.

«Насамперед – бути  людиною (штрихи до портрета професора Богдана Мельничука» – таку назву мала доповідь кандидата філологічних наук, доцента  кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Ростислава Богдановича Чопика, який відзначив стійку громадсько-політичну позицію Б. І. Мельничука, що не змінювалася й під тиском радянської влади. Принагідно Р. Б. Чопик згадав про шанс, який колись був у ювіляра, отримати посаду, висловивши засудження твору О. Гончара «Собор». Схвальний відгук зачинив перед ним ці двері, бо принцип «жити, не набравшись скверни» завжди був провідний.

У віршознавчі виміри поетичної творчості Б. І. Мельничука аудиторію занурив доктор філологічних наук, професор, декан філологічного факультету Борис Іванович Бунчук. Він відзначив багатство метричної палітри поета, що використав чотири системи віршування (силабо-тоніка, тоніка, силабіка, верлібр), а також застосовував різноманітні строфи: диптих, терцет, катрен, п’ятивірш, семивірш, репрезентував зразки канонічних форм: секстини, октави, двох видів сонета, а також вдався до різних видів та схем римування. Версифікаційна майстерність Б. Мельничука застосовує прийом кільця, гру наголосами, розривання віршорядка, вкорочення останнього верса, збільшення останньої строфи, використовує графічних чинників зі стилістичною метою.

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови  Світлана Тарасівна Шабат-Савка розпочала свою доповідь зі щирих вітань та теплої згадки про спільне виконання пісні «Червона рута», а також зазначила, що Богдан Іванович належить до митців, до тих елітарних творчих особистостей, які утверджують красу й силу рідної мови у своїй художній та професійній діяльності, які своїм переконливим словом впливають на поведінку студентства й окреслюють для нього чіткі життєві пріоритети. Дослідження повтору у поетичному тексті Б. І. Мельничука дали змогу виокремити його як своєрідний маркер емоційності та небуденності його віршів, засіб вербалізації комунікативних інтенцій та аксіологічних настанов. Використовуючи різні види повторів (лексичні, звукові, синтаксичні), автор поглиблює зміст висловленого, актуалізує думку, змальовує різноманітні грані, обставини й ситуації людського життя, відображає боротьбу добра й зла, світла й темряви, передає зворушливі моменти свого життя, ділиться спогадами, динамізує та ритмізує поетичну комунікацію.

Після дослідження збірки «На ріках олешківських» Олена Валентинівна Кульбабська, доктор філологічних наук, професор кафедри сучасної української мови, з’ясувала, що позначення різноманітних ознак, якостей, властивостей предметів і явищ, їхня характеризація в поетичній динаміці світорозуміння автора збірки з Буковини увиразнює тенденцію до концентрації інформації («згущення думки», за О. Потебнею) на незначних за обсягом сегментах тексту. Науковець зазначила, що Богдан Іванович свідомо працює над піднесенням естетичної краси українського слова, над розкриттям його інтелектуального магнетизму та смислового багатства.

Мар’ян Стефанович Скаб сердечно привітав Богдана Івановича від кафедри історії та культури української мови й виголосив доповідь про пошуки шляхів посилення українськоцентричності пропедевтичних дисциплін, зокрема «Вступу до мовознавства». Поетичні тексти Б. І. Мельничука містять багато контекстів з маркерами українськості. З-поміж них привертає увагу поетичне тлумачення глибокого усвідомлення мешканцями Західної України ролі у процесах націєтворення загалом і формування сучасної української літературної мови, наприклад Великого Кобзаря та Великого Каменяра, що становить значний лінгводидактичний потенціал для підсилення й поглиблення якості викладання.

Завершенням наукових читань стало слово подяки Богдана Івановича Мельничука.

Print Friendly, PDF & Email
Опубліковано у Новини, Оголошення. Додати до закладок постійне посилання.